Пам’ятник корупції. Хто і як наживається на «Стіні» Яценюка

Перші затримання у справі про розкрадання грошей на проекті «Стіна» засвідчили, що в цю ідею Яценюка від початку було закладено корупційну складову

Семеро затриманих НАБУ, яких підозрюють у крадіжці понад 16 млн гривень на проекті «Стіна», – це лише видима частина величезного корупційного айсберга.

Якби детективам НАБУ, які вже рік розслідують цю справу, справді дозволили вийти на кінцевих вигодонабувачів схеми з розкрадання виділених на оборону грошей, то зараз у новинах були б прізвища не цих семи нікому не відомих другорядних персонажів.

Перші шпальти газет рясніли б прізвищами топ-чиновників від «Народного фронту» і найближчого оточення екс-прем’єра Арсенія Яценюка, який і заварив цю кашу зі «Стіною».

Саме Арсеній Петрович дав наказ розподілити виділені на зміцнення кордону з РФ гроші між двадцятьма областями, за кожною з яких закріпили ділянку вздовж лінії оборони на Донбасі для облаштування фортифікаційних споруд. Відповідно, обладміністрації самі вибирали підрядників для проведення робіт.

За даними розслідування, проведеного експертами Центру «Без корупції», цей фактор максимально ускладнив контроль над використанням коштів. До того ж всю інформацію про розподіл грошей було переведено у категорію державної таємниці.

На «Стіну» виділять 4 млрд гривень до 2020 року.

І все це на тлі неузгодженості дій представників Міноборони та цивільних чиновників. Кабмін Яценюка намагався побудувати якомога більше, щоб стрімко освоїти виділений на «Стіну» бюджет, при цьому в розпорядження оборонного відомства гроші не надходили, і військові не могли зіставити отриманий результат за співвідношенням сума/якість.

Зате в цьому процесі брали участь представники Держприкордонслужби, що перебуває у підпорядкуванні МВС. А це міністерство очолює один з лідерів «Народного фронту» Арсен Аваков, який полум’яно підтримав план свого патрона Арсенія Яценюка. І саме чини з Держприкордонслужби потрапили в число перших затриманих НАБУ.

Як би там не було, результатом усіх цих маніпуляцій з розподілом коштів і контролем над їх використанням стало відкриття кримінальних проваджень у низці областей за розтрату бюджетних грошей. А грошей на «Стіну» не шкодували.

Торг недоречний

Ще на самому початку цього проекту Арсеній Петрович категорично заявив, що на оборонні споруди на кордоні з Російською Федерацією необхідно витратити вісім мільярдів гривень, і ні на копійку менше, бо торг тут недоречний.

Президентському оточенню, яке розуміло, куди хилить Яценюк і трохи очманіло від апетитів тодішнього прем’єра, вдалося зрізати цю суму вдвічі. Зупинилися на тому, що на «Стіну» виділять 4 млрд гривень до 2020 року, і дали відмашку починати роботи у Харківській, Чернігівській та Сумській областях.

При цьому одягнені в камуфляж підопічні Арсенія Яценюка з «Народного фронту», передбачаючи можливе здивування від змін на кордоні, попередили: не варто назву цього проекту сприймати буквально.

«Стіна» – це не зовсім стіна. І можливо, що навіть взагалі не стіна. А просто ряд протитанкових ровів, траншей і доріг, що має вкрай спантеличити противника у разі атаки. І на все це за два роки виділили 850 млн гривень, а з поправками до держбюджету-2017 до кінця цього року на проект піде ще 500 млн гривень.

При цьому з приводу будь-яких натяків на те, що кошти витрачаються нераціонально, а проект стає бездонною корупційною ямою, «Народний фронт» усім складом закочував істерики про «руку Кремля», спроби дискредитації оборонної ініціативи і навіть, страшно подумати, самого Арсенія Петровича.

Наприклад, нардеп Юрій Береза у парламенті заявляв, що саме Кремль «кровно зацікавлений виставити українське командування, українські Збройні Сили безпорадними непрофесійними корупціонерами».

Вже через рік, детективи НАБУ (очевидно, за розпорядженням з Москви) затримали чиновників і директорів підприємств, які вкрали на «Стіні» понад 16 млн гривень.

А ще «Народному фронту» довелося виступати з гнівною офіційною заявою з приводу скептичного зауваження нардепа Олени Сотник про якість проведених на кордоні робіт.

Демарш колеги по парламенту підопічні Арсенія Петровича охрестили не інакше, як «спробою дискредитувати ідею будівництва Європейського валу на кордоні з Росією».

І попутно запевнили, що на початку 2016 року Держфінінспекція не знайшла порушень у використанні бюджетних коштів, виділених на «Стіну». І як це часто буває з представниками «Народного фронту», промовчали про інші перевірки, що закінчилися кримінальними провадженнями.

Освоїти до копійки

Перші факти розкрадання грошей на облаштування «Європейського валу» почали підтверджуватися ще в 2015 році. Тоді правоохоронці відкрили низку кримінальних проваджень на чиновників кількох обладміністрацій і керівників комерційних структур, які отримали підряд на виконання робіт.

Так, співробітники Запорізької ОДА уклали з одним із підприємств договір на 50 млн гривень, з яких одразу ж авансом перерахували 16,5 млн гривень. Замначштабу однієї з військових частин підписав акт виконаних робіт, але по факту виявилося, що ніяких робіт підприємство так і не виконало.

Влітку того ж року чиновники Івано-Франківської ОДА прозвітували, що відправили в Донецьку область 53 вагона лісу для спорудження фортифікаційних споруд. Потім виявилося, що прокуратура почала кримінальне провадження за тим фактом, що деревина не відповідала вимогам, а роботи не було виконано. Підсумкова сума розтрати 300 тис. гривень.

Далі більше. Розкрився факт завищення вартості робіт з будівництва семи фортифікаційних споруд за договором між Чернівецькою ОДА та підрядником на загальну суму 17 млн гривень. У підсумку через неадекватну ціну чиновники та комерсанти розпихали по кишенях понад 500 тис. гривень.

Пізніше кількість фактів невідповідності вартості виконаних робіт затвердженим документам перевищила всі розумні межі, і в серпні 2016 року голова Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Назар Холодницький заявив, що його відомство порушило єдине кримінальне провадження за проектом «Стіна».

Поряд з цим група нардепів направила депутатське звернення до НАБУ з вимогою дати оцінку діям екс-прем’єра Яценюка у зв’язку з фінансуванням цього проекту.

Справа в тому, що депутати щиро здивувалися, побачивши на кордоні секції паркану, який вони назвали «городньою сіткою», та кілометри ям вартістю майже в один мільярд гривень.

Народні обранці уявляли собі якщо не високу бетонну огорожу, то хоча б щось схоже на світові зразки подібних споруд. Адже прикладів було більш ніж достатньо.

Своїм шляхом

Проблемою відгородження від агресивних сусідів займаються безліч країн вже досить давно. Зрозуміло, що в кожному окремому випадку загороджувальні споруди на кордоні переслідують конкретну мету: захист від нелегальних мігрантів та контрабанди, запобігання військовому вторгненню і т.д.

Проте, приклади реалізованих проектів говорять про те, що «Стіна» Яценюка вкрай далека від досконалості.

Проект, де будівництво прораховано з точністю до цента, і вкрасти не виходило ні на матеріалах, ні на робочій силі, був відхилений.

Наприклад, стіну на кордоні Китаю і Північної Кореї побудовано з бетонних загороджень висотою від 2,5 до 4 м. А 350-кілометрова стіна на кордоні між Туреччиною і Сирією зводиться із семитонних бетонних блоків і являє собою загородження шириною два метри і висотою три метри з колючим дротом нагорі. Це не рахуючи веж з кулеметами, тепловізорами та системами сигналізації.

Звичайно, можна обійтися й парканом з дроту, на тлі якого фотографувався Яценюк. За цим принципом побудовано 700-кілометровий Ізраїльський розділовий бар’єр, що відокремлює Ізраїль від Палестини.

Але на додаток до паркану йдуть датчики руху, колючий дріт, смуга спостереження за слідами, траншеї. А на особливо небезпечних ділянках стоїть залізобетонна стіна висотою вісім метрів.

Або ж приклад загороджень між Індією і Пакистаном. Це 550 км колючого дроту в два ряди заввишки майже в чотири метри, до якого підведено струм. Все це доповнюють датчики руху, камери нічного бачення і тепловізори.

Не у парканах справа, як люблять повторювати в «Народному фронті»? Тоді візьмемо приклад Марокканської стіни у Західній Сахарі. Це понад 2,5 тис. км валів з насипів висотою до трьох метрів, уздовж яких обладнано мінні поля. Ну, і колючий дріт, датчики руху, автоматична система зовнішнього спостереження, звичайно ж.

Будь-який з цих перевірених часом проектів показує, що «Стіна» Яценюка чомусь виглядає зовсім інакше, а натхненники ідеї вирішили йти своїм неповторним шляхом. І один показовий приклад говорить про те, чому саме.

За інформацією джерела UA1 в Міноборони, на самому початку, коли постало питання про необхідність зміцнення кордону з РФ, військові подумували про використання британських модульних бастіонів на додаток до всіх інших укріплень.

Але після недовгих підрахунків виявилося, що будівництво з таких модулів прораховане з точністю до одного цента, і вкрасти там не вийде ні на матеріалах, ні на робочій силі. І ніякий підрядник на це не піде.

А тепер, через два роки від початку активного будівництва «Стіни», яка й справді необхідна країні, вже і в НАБУ зрозуміли, чому ця споруда виглядає не так, як могла б виглядати. Недарма глава САП Холодницький анонсував нові затримання у справі про розкрадання виділених на проект Яценюка мільйонів.

Джерело: ua1.com.ua