Таємна місія Кушнірика: кого «підуть» на дно?

Призначення Ярослава Кушнірика на посаду керівника одного з ключових департаментів міста не стало несподіванкою для тих, хто розбирається в непублічній, кулуарній, прихованій від обивателів частині чернівецької політики. Задовго до самого факту я вже писав про це призначення для читачів «Буковинського центру» у статті «Ярослав Кушнірик. Протез для Каспрука». Кушнірик – людина одного з найбільш утаємничених гравців чернівецького політикуму Олега Охотського, який уже сьогодні має суттєвий вплив на фракцію пропрезидентської «Солідарності» та є певним переговорником між Каспруком та іншими елітами, з якими Олексій Павлович публічно не хотів би мати справи.

Мерові Чернівців, як повітря, потрібні такі кадри. Будуть вибори чи не будуть – кожної Божої днини треба вирішувати сотні поточних і десятки політичних питань. Для цього потрібна командна робота, а опертися Олексію Павловичу немає на кого. В його оточенні – люди Бурбака, Федорука, Охотського, інших гравців. Власної команди внаслідок особливостей характеру індивідуаліста Каспрук не має, тому змушений підсилюватися «легіонерами». Один із таких «легіонерів» Ярослав Денисович – неполітичний персонаж, який зі всіх своїх колег «регіоналів», можливо, був найпоряднішим, зважав на місто, в якому живе, більше за партію, в якій перебував.

Прихід Кушнірика в команду міського голови значно розвантажить Каспрука по господарських питаннях і дозволить групі Олега Охотського та промерським депутатам міської ради вирішувати свої питання на округах напередодні можливої позачергової виборчої кампанії. Парадоксальним нюансом призначення «регіонала» Кушнірика є те, що його повернення в чернівецьку політику стратегічно вдарить по двох найбільших гравцях у місті: і по Продану, і по Каспруку. Тут є потреба детальнішого пояснення.

Наразі паралельно реалізуються два дуже важливих для майбутнього Чернівців сценарії. Перший – планова дискредитація мера Каспрука депутатами неформальної більшості. Цей процес триватиме до тих пір, поки Каспрук не «дасть задню» і не зайде в переговорний процес із неформальною більшістю – або до того моменту, поки рейтинги довіри до нього не впадуть настільки низько, що його ключові опоненти будуть упевнені, що зможуть виграти у команди Олексія Павловича виборчу кампанію.

Другий ключовий сценарій – сценарій перевиборів Чернівецької міської ради. Його реалізує Максим Юрійович Бурбак, спекулюючи темою реваншу «регіоналів». Фінальним акордом цього сценарію має стати рішення парламенту щодо проведення позачергових виборів до Чернівецької міської ради. Боротьба цих сценаріїв і визначає актуальний порядок денний міста.

Ключове місце в інформаційній війні, яка готує суспільну думку до кінцевих актів гри Продана і Бурбака, грає міф про «регіоналів». Одна сторона говорить про «реванш «регіоналів»», інша – про ««регіоналів», які впливають на політику Каспрука». Звичайно ж, і одна, і друга тези є значно перебільшені та відносяться більше до сфери пропаганди, ніж до пояснення реального стану речей, але в цілому підняття цієї тематики відносить нас до глибокої і важкої суспільної рани.

Українська держава страждає від недолюстрації. Поки молода чиновниця з Мін’юсту рапортує, що в країні на 98% завершена люстрація, дійсність виставляє дурнями тих громадян, які повірили в «життя по-новому». Поява Ярослава Кушнірика в інформаційному полі Чернівців жорстко натиснула на суспільний мозоль. Люстрація – це одна з основних обіцянок, яку давали Яценюк, Кличко, Тягнибок, Порошенко й Тимошенко на майданах українському народу. І ця обіцянка не була виконана.

Відсутність реальної люстрації грає проти всього існуючого політичного класу. Кожного разу, коли умовне «Рідне місто» критикує Кушнірика, його потенційний виборець згадує за ті часи, коли в Чернівцях пантрував Віталій Михайлішин. Але при цьому він звертає увагу, що Ярослава Денисовича призначив на посаду не якийсь зрадник чи глитай, а власною персоною Олексій Павлович Каспрук. Прихована місія Кушнірика – нагадувати самим фактом своєї роботи при новій владній конфігурації про те, що існуючий політичний розклад у місті є убогим симулякром обіцянок «життя по-новому».

Ярослав Денисович каталізує приховані процеси і нагадує нам всім про те, що правляча еліта в Чернівцях настільки скурвилась, настільки далеко відійшла від ідеалів Майдану, що її існування вже не є проблемою, а скоріше загрозою громаді міста. Олексій Павлович своїм призначенням смачно сів у багнюку, посадив коло себе «Рідне місто» й очікує моменту перевиборів, щоби сказати посполитому чернівецькому виборцю, мовляв, «Так, я брудний, але ж ці брудніші!» В ризикованій грі «у кого більше «регіоналів» у команді» можуть програти обидві сторони. І, напевно, якщо через Кушнірика потонуть і Каспрук, і «рідномістяни», то його «таємну місію» можна буде вважати завершеною…

Михайло Шморгун, спеціально для «БукЦентр»