Про подвійні стандарти або чому Україна вшановує тих, хто виправдовував злочини комунізму?

Українські можновладці полюбляють застосувати подвійні стандарти. Особливо, коли справа має відношення особисто до них.

Як то кажуть, друзям – все, ворогам – закон. Але інколи цей життєвий принцип набуває гіперболізованих форм. Так, як це сталося у Чернівцях, де вирішили вшанувати пам’ять багаторічного редактора “Радянської Буковини”, людини, яка у брежнєвські часи отримали ленінську медаль “За трудова доблесть” та премію ім. Ярослава Галана (відомого партійного діяча та противника всього українського).

Мабуть, в знак подяки за те, що редактор “Радянської Буковини” Володимир Пелех був одним із рупорів комунізму, захищав ідеологію, яка стала причиною смерті мільйонів українців, на одній з вулиць Чернівців, в центральній частині міста встановили пам’ятну дошку на його “честь”.

Хіба таке можливо, – запитаєте ви. Важко уявити, щоб в Ізраїлі, наприклад, відкрили пам’ятник псевдожурналісту, який працював на нацистів.

Але це в Ізраїлі чи в іншій цивілізованій країні. А в Україні головне – мати доступ до влади. Тоді ви можете переписувати історію, на чорне говорити біле та робити багато чого іншого.

Річ у тім, що син Володимира Пелеха, Вадим Пелех є одним із помічників народного депутата Максима Бурбака. І не просто помічником, а одним з рупорів буковинського “Народного фронту”, політичної партії, яка після Революції гідності монополізувала владу в Чернівецькій області.

Випадково чи ні, але майже одразу після того, як “Народний фронт” розставив своїх висуванців на всіх ключових посадах кадри в області, в грудні 2014 року пам’ятна дошка була встановлена. Без жодних пояснень, але хіба потрібні пояснення, якщо вся влада в регіоні належить вашій партії?

Ця подія скоріше за все пройшла б повз увагу центральних ЗМІ, якби не позиція людей, обурених тим, що в сучасній Україні ділки від влади, користуючись своїм статусом, намагаються монополізувати нашу спільну історію, довести, що вшанування тих, хто виправдовував злочинців – це норма.

Річ у тім, що днями пам’ятна дошка була пошкоджена. Це викликало бурхливу реакцію Вадима Пелеха. За його словами, це все дії політичних опонентів, які начебто намагаються йому зашкодити. А його батько ні в чому не винний, бо він “захищав колег, у тому числі від компартійного керівництва”.

Дивна логіка. Користуючись нею, нащадки кремлівського пропагандиста Дмитра Кисельова за 10-20 років скажуть, що він захищав своїх колег і йому теж можна поставити пам’ятник. А те, що він виправдовував злочини Путіна – це дрібниці, на які просто не варто звертати уваги.

Отже, знову подвійні стандарти. Вкотре в цій дивній історії.

Безумовно, громадським діячам, експертам, моральним авторитетам потрібно на неї звернути увагу і дати належну оцінку. Інакше ми втратимо не лише власну історію, але й майбутні покоління. Бо кого ми виховаємо, якщо будемо вшановувати пам’ять пропагандистів і тих, хто допомагав вчиняти злочини проти людства.

Джерело: 24 канал