Якщо не можеш подолати політичну корупцію – очоль її

Цей вислів найяскравіше описує ситуацію, яка нині склалася в Чернівецькій області. Цінності і гасла Майдану досить швидко стали неактуальними. А на перший план вийшли кулуарні домовленості щодо розподілу владних портфелів та політична нажива.

Зрештою, інакше і не могло бути, бо на революційних багнетах у чиновницьких кабінетах опинилося чимало людей з, м’яко кажучи, сумнівною політичною репутацією. Так звана, сміттєва люстрація стала яскравим шоу для недалеких мас, які вимагали крові посіпак режиму Януковича. Але тоді чомусь ніхто не задумався над тим, що поряд з картопляним лушпинням та шкірками від бананів опинилися найдрібніші гвинтики Партії регіонів. Гравці серйознішого рівня швидко домовилися з «революційною» владою. Що у маленькій Чернівецькій області, де кожен кожному кум, сват і брат, не так вже й важко було і зробити. А так як святе місце порожнім не буває, Партію Регіонів на Буковині замінив «Народний фронт» Арсенія Яценюка.

Розставивши своїх людей на ключові посади, та, захопивши тотальний контроль над Чернівецькою областю, «фронтовики» досить швидко почали шукати шляхи власного збагачення. В нагоді їм стали прислужники колишньої влади, які досить органічно влилися у лави молодої команди Арсенія Петровича.

Ні для кого не секрет, що «фронтовим» куратором Чернівецької області є Максим Бурбак, а його правою рукою й банкіром партії в області є головний митник краю і вірний однопартієць Микола Салагор. Всі здогадуються, що вони міцно зав’язані на корупційних схемах. Але говорити про це вголос собі дорожче. Адже у правоохоронній системі змінилися хіба що обличчя, а її сутність закривати очі на витівки сильних світу цього – ні.

Ще один член «Народного фронту», весільний генерал у кріслі губернатора Олександр Фищук неспроможний навіть робити вигляд, що він керує областю. Чого, зрештою, від нього ніхто і не вимагає. Поки Яценюк перебуває у прем’єрському кріслі, він прикриє всіх. Та, навіть, якщо його звідти попросять, то Бурбак з Салагором вже зараз роблять все, аби убезпечити себе від можливих політичних потрясінь.

Буковинські «фронтовики» нацьковують підконтрольні їм ЗМІ на політичні сили краю, які не хочуть миритися з їхньою диктатурою. При цьому, не соромлячись, вербують у свої лави колишніх регіоналів. На жаль, прогресивна громадськість краю цього не бачить, або не хоче бачити.

Різного роду люстраційні комітети та антикорупційні ради можна хоч при дитячих садочках створювати. Але який у тому сенс, коли корупційна гідра часів золотого батону не те, що не вмерла, а й розрослася до неймовірних масштабів. А нафталінові псевдодемократи продовжують думати, що вони на щось впливають.

Яскравим прикладом такої позиції є голова ГО «Майдан» Юрій Скорейко, який після лютневих подій 2014 року думав, що схопив Бога за бороду, і навіть протиснувся у крісло голови Кіцманської райдержадміністрації. Щоправда, протримався він на цій посаді всього лише 2 місяці. І ось тепер, ображений на те, що життя дало тріщину, «рупор Чернівецького Майдану» намагається «боротися» з системою. Хоча, виглядає так, що насправді він виконує конкретне політичне замовлення. Адже критичні стріли пана Юрія спрямовані лише у бік ВО «Батьківщина». І якось дивно виглядає, що свій «рупор бруду» у бік партії, яка зробила з нього людину, Скорейко включив після того, як його звільнили з посади керівника Чернівецького міського осередку «Батьківщини». Очевидно, що відчувши смак влади, він за будь-яку ціну хоче повернутися на Олімп. І при цьому не гребує нічим. Навіть виконанням брудних політичних замовлень «Народного фронту».

Бо хто вміло маніпулює паном Скорейко? Скоріш за все, Микола Салагор, який знається на всіх митних схемах. Максим Бурбак, який «кришує» бізнес «фронтовиків» у Чернівцях.

Мафіозний експеримент «Народного фронту» в Чернівецькій області у самому розпалі. Більшість голів райдержадміністрацій «кров’ю» пов’язані із чинним в краї режимом. Місцевим князькам дозволяється все, що не суперечить генеральній лінії партії «Народний фронт».

Навіть, здавалося би у такому малозначущому районі, як Герцаївський голова РДА і «фронтовик» і за сумісництвом Віорел Ястремський діє виключно в інтересах своїх партійних босів та у всьому наслідує їх приклад.

Пригрів під крилом екс-регіоналів, напряму причетних до організації «антимайдану». Зокрема, Івана Чіботару, який на посаді начальника районного управління культури чинив шалений тиск на учасників колективу «Плаюл Херцей», змушуючи їх під страхом звільнення долучатися до протистояння Революції Гідності в Києві.

Про це, до речі, панів Скорейка та Фищука неодноразово інформував депутат Герцаївської райради Олександр Потитня. Але намарне. Зважаючи на партійну доцільність та постреволюційну установку «фронтовиків» залучати будь-яких впливових регіоналів до управлінських органів на всіх щаблях, цей кричущий факт не лише залишився поза увагою тих, хто найперше мав би на нього відреагувати, але й не набув широкого розголосу.

Мабуть саме така кругова порука й дає можливість Віорелу Ястремському безкарно опікуватися власним бізнесом, якого нібито позбувся, а не інтересами держави. Про це у районі знають всі, але мовчать. Хіба що за винятком депутата Герцаївської міської ради Олександра Потитні, який б’є в усі дзвони.

Натомість пан Ястремський разом із своїм партайгеноссе Бурбаком під кожні вибори розпочинає торгувати повітрям. Найкращою ілюстрацією цього феєричного гендлярства є циклічне озвучування пустопорожніх обіцянок посприяти в отриманні земельних паїв жителям багатостраждальних сіл Цурень, Радгоспівка та Маморниця Герцаївського району. «Вентилюючи» цю тему ще з парламентських виборів 2012 року, спритні ділки від політики вочевидь не сподівалися, що селяни нагадають про себе.

А вони нагадали, сподіваючись по-перше на те, що представники «Народного фронту» виконають свої обіцянки, адже повірили, що Революція Гідності відбулась недаремно.

Втім проти рожна не попреш: ані з боку правоохоронців, ані з боку обласної влади, тим паче, від пана Скорейка, який одягнув на ЧОГО «Майдан» «фронтову» уздечку, адекватної реакції на «витівки» пана Ястремського немає. А по лінії «Народного фронту», мабуть, одні подяки за вірність та регулярні внески в партійну касу.

Хоча, заради справедливості, варто відзначити, що в описаній схемі Ястремський всього лише гвинтик. Адже не він її придумав і навіть не Бурбак з Салагором…

Сергій Сосновський