Яценюк взявся «реформувати» громадські вбиральні

Нещодавно Кабінет Міністрів прийняв Постанову «Про затвердження порядку формування тарифів на послуги з користування громадськими вбиральнями в населених пунктах».

Таке враження, що усі важливі реформи в Україні завершені з позитивним результатом. Економіка, як черемшина, буйно квітне. Долар по вісім. Ціни на комуналку низькі. Добробут трудящих мас зростає з кожним днем у геометричній прогресії.

Одним словом, уряд зробив все і навіть більше. А тому, аби не нудьгувати, урядовці вирішили врегулювати тариф на попісяти.

Тішить не стільки сам факт появи такої постанови, як додаток до неї. Який, на секундочку, розмістився на 12 (!!!) аркушах формату А4 з визначенням базових термінів та купою математичних формул.

А про що це свідчить? Про те, що армія чиновників у поті чола працювала над цим «геніальним» документом. Скоріш за все, його неодноразово роздруковували, відносили на погодження, вносили правки і так далі. Одним словом, перевели стільки паперу, що можна було б на рік забезпечити не одну вбиральню.

Хоча, насправді, це зовсім не смішно. Бо коли на вулицях міст з кожним днем стає все більше жебраків, а клерки всерйоз переймаються тим, що максимальна пропускна спроможність одного приладу громадської вбиральні, повинна дорівнювати 27 відвідувачам за годину, то залишається лише згадати професора Преображенського з його безсмертною фразою: розруха не в клозетах, розруха в головах.

У головах чиновників, які у своїх теплих затишних кабінетах визначають коефіцієнти, виводять формули, аби завтра ми прокинулися із посмішкою на обличчі дізналися, що окрім зростання цін на газ, світло і воду, тепер ще й сходити до вітру стало удвічі дорожче.

А щоб новий тариф був «економічно обґрунтований» треба в усіх громадських вбиральнях встановити телевізори і цілодобово крутити там гумористичну передачу «10 хвилин з прем’єр-міністром».

Андрій Тисовський