Повний ігнор, як політичний вирок Фищуку

Останнім часом остаточно стало зрозуміло, що губернатор Чернівецької області Олександр Фищук навіть не комічний персонаж буковинської політики. Бо коли про політика жартують – це означає, що він хоча б якимось боком у тій політиці присутній. А Олександра Георгійовича банально перестали сприймати всерйоз. Яскравим підтвердженням цього став вчорашній брифінг голови ОДА, який дружньо проігнорували практичні усі буковинські ЗМІ.

Зрештою, інакше і не могло бути.

Після порції нищівної критики останній фортпост “Народного фронту” на Буковині зробив вигляд, що активізувався. Фищук став частіше виходити в люди. А прес-служба ОДА завалювати поштові скриньки журналістів переможними реляціями “видатних” діянь губернатора.

Але це той самий випадок, коли краще жувати, ніж говорити. Бо коли не має предмету розмови усі ці рухи тілом втрачають будь-який зміст.

Можна було б з чистою совістю, принаймні, назвати діяльність Фищука на посаді губернатора недолугою. Якщо така, хоча б, мала місце. Та з першого дня на посаді Олександр Георгійович живе у своєму комфортному світі, де тепло світло і мухи не кусають. Він дистанціювався від вирішення будь-яких проблем. І нагадує сивочолого дідуся Панаса, який розповідає нам казки про життя і події на Буковині з філософським висновком: ось така от фігня, малята.

Спершу це веселило. Тепер відверто дратує. Бо коли економіка краю опинилася в стадії глибоко анабіозу, а голова ОДА починає прес-конференцію з розповідей про зниження захворюваності на ГРВІ, хочеться порадити йому йти працювати в санепідемстанцію і не мучити ні себе, ні буковинців.

Нещодавнє підсумкове інтерв’ю Фищука, розтиражоване окремими місцевими ЗМІ, витримане у нафталіновому стилі “Back in USSR”, підтверджує, що кращі роки Фищука далеко позаду. Це поступово зрозуміли і в “Народному фронті”. Особливо після того, як Фищук провалив вибори голови обласної ради. Хоча це не стільки поразка самого губернатора, скільки Максима Бурбака. Однак інертність і байдужість Фищука, як до голосування, так і після нього не пройшли непоміченими однопартійцями.

І є підозра, що вони, можливо, були б не проти його замінити. Та у Фищука є одна безсумнівна перевага: свій ніякий губернатор не заважає “фронтовикам” крутити свої справи на теренах краю. Це, по-перше. А по-друге, Бурбаку та його любим друзям зараз абсолютно не до Фищука. Коли Яценюк вже однією ногою у політичний домовині, буковинські “фронтовики” діють за принципом Льоліка з “Діамантової руки”: збирають барахлішко та рвуть кігті. У такій ситуації кидати рятівний круг Фищуку, який на їхній “Титаник” потрапив, у певній мірі, випадково – велика розкіш.

Фищук це розуміє, і всі це розуміють.

Проблема полягає у тому, що, намагаючись бути зручним губернатором для однопартійців, Фищук і сам не помітив як опинився у повній політичній ізоляції.

Він тепер не просто об’єкт критики чи іронії. По суті, він Пан Ніхто буковинської політики. На нього ніхто не зважає, і з ним ніхто не рахується. І Фищук сам у цьому винен, бо за рік губернаторства не спромігся створити потужної команди, і не зробив нічого, що можна було б занести йому в актив.

А тому не має чого дивуватися, що його всі ігнорують…

Андрій Тисовський