“Совєцькій” народ обговорив чернівецький бюджет

Виплеканий комсомольскою мудрістю  Олексій Каспрук полюбляє поєднувати совковий суцільний одобрямс з  іграми у якби демократію. Наразі такою грою було “публічне обговорення бюджету”. Тобто, не те, щоб бюджет не треба було обговорювати. Треба, звісно.

Але усе це фейкове реєстрування. Або абсолютно радянський за духом звіт Лівії Бамбуляк про бюджет,  який за дуже гладенькими цифрами приховав негладеньку дійсність.  Певна кількість нагнаних студентів та викладачів, на всяк випадок. Усе це стало б якісним сюжетом для каналу “Ностальгія”. Дещо рятували ситуацію нечисленні небайдужі люди, які справді прийшли обговорити бюджет.

Експертиза підставних експертів від міськради(які до того ж викладачі) розчулив до сліз суто освітянською лояльностю до влади, пустопорожністю і боязкістю промов. У нас в усіх освітянських головах  радянська влада написана. Викладачі будь-якого рівня  ще мислять у дусі: крок вліво, крок вправо – вважається втеча.  У цьому сенсі, усе шоу було невловимим ганебним не для організаторів, а для деяких слухняних учасників дійства, від яких чекали людського слова, людського ставлення, а почули шаблонне владолюбне бараняче бекання.

Втім, мають бути вовки, мають бути барани. Така хвілософія. Усі для чогось потрібні. Надмірна любов до влади одних, компенсується надмірною ненавистю інших. І  ті, і ті неправі. Що підсилює змістовність будь-якого зібрання.

Треба сказати, що абсолютний більшості чернівчан, які нині ламають голову над тим де знайти гроші на Олів’є, холодець та мандаринки, і при цьому ще комуналку заплатити. І їм усі ці бюджетні нетрі, м’яко кажучи, до одного місця. Тож вчора  ввечері у залі Центрального палацу культури поговорити про гроші зібралося всього приблизно 150 людей. Декілька нинішніх і колишніх депутатів міської ради, декілька “підготовлених” експертів, і декілька просто експертів.

Видимість масовості заходу забезпечували чиновники Ратуші та студенти одного з навчальних закладів. Хоча були й, повторимося,  просто зацікавлені люди.

Але, як і передбачалося конструктиву у роботі зборів було не надто багато. Так, маємо бюджет дохідна частина якого становить 1 мільярд 304 мільйони гривень. Бюджет нібито соціально орієнтований, адже на соцзахист піде 22,6% бюджету, медицину – 14,3%, освіту – 31,2%.

Але все це абстрактні умовні цифри, а люди хочуть конкретики. Скільки це на людину. Чи доведеться купувати зеленку у поліклінці тощо, чи може навіть безкоштовно помажуть ранку у разі чого.

Згодом  обговорення перетворилося на ненав’язливе вибивання і перерозподіл.

Мешканці Рівненської просили, щоб заклали кошти на ремонт їхньої вулиці. Колишній депутат Дмитро Сірман наполягав, щоб більше коштів виділили на Садгору. Вдова загиблого бійця Нацгвардії, просила, щоб влада більше приділяла уваги родинам загиблих. Невгамовний активіст Тарас Прокоп з “Опори” обурювався, що мало коштів закладено на підтримку громадських організацій. І все у такому дусі. Не дивно, що присутні поступово зникали у невідомих напрямках, і до кінця зборів у залі було не більше 60-70 осіб. Ось і вся громада. Втім, пєняти нема на кого, можливість дали. І мало хто скористався.

 Загалом же справжнього аналізу бюджету майже не було. Окрім, може промови директора Буковинського центру реконструкції та розвитку Ярослав Кирпушко. Зокрема він поцікавився яке конкретне підвищення соціальних стандартів передбачає цей, нібито, соціально орієнтований бюджет? Вичерпної відповіді навмисно уникли, що показово. Бо хвалитися нічим.   Якщо взяти ту ж галузь охорони здоров’я, то на зарплату медперсоналу на рік передбачено 150 мільйонів гривень. А на медикаменти і харчування хворих – 10 мільйонів. От вам і … наші соціальні стандарти.

Зрештою, після півтора годин переливання з пустого у порожнє, екс-секрет міськради Кушнірик запропонував підвести риску. А Каспрук взагалі тихо зник за лаштунками ще до того і більше не з’являвся. Каспруку стало дурно від народу, а народу, очевидно від Каспрука із товаришами. Так що учасники дійства непомітно по буковинсько-британському змилися.

Ярослав Денисович зачитав пафосну резолюцію, пообіцяв присутнім, що всі озвучені пропозиції будуть розглянуті, і поставив її на голосування. Торжеству демократії  не було меж: майже всі хто залишився – за. Хоча насправді майже ніхто з них так і не зрозумів що за кота у мішку запропонувала Бамбуляк. Цифри були загальними, як вже сказано вище, про реалії майже нічого  не говорили. Декілька чоловік знайшли у собі мужність утриматися.

Тепер чекаємо розгляду бюджету на сесії у четвер. А ось там, однозначно, буде веселіше.

Андрій Тисовський