Оксана Палійчук залізно прокоментувала загибель чернівецького студента
Нагадаємо, днями у Чернівцях сталася трагедія, внаслідок якої загинув 21-річний студент. Хлопець намагався потрапити до кімнати по пожежному шлангу, та не втримався і зірвався з третього поверху.
Через два дні директор департамент освіти Чернівецької ОДА Оксана Палійчук прокоментувала ситуацію. І зробила це не по своїй волі, а тому що в ОДА прийшов викладач ЧНУ, учасник АТО Андрій Гречанюк і двоє студентів, які хотіли дізнатися про подальші чиновницькі дії.
Як розповіла Оксана Палійчук, студенти, які уночі пробиралися по пожежному рукаву на четвертий поверх гуртожитку в Чернівцях, не зверталися до вахтера, аби вона відчинила їм приміщення, пише molbuk.ua. Посадовець зазначила, що за попередніми даними свідками трагедії було п’ятеро осіб.
“Це сталося в ніч з 18 на 19 грудня. Два хлопці передзвонили до хлопців у гуртожитку і попросили, щоб їм спустили отой пожежний рукав, і по ньому витягли їх на четвертий поверх. (…) Один з них успішно доліз, інший – Олексій Мартинюк – зірвався і розбився на смерть”, – повідомила Палійчук.
“Після цього, як це сталося, свідки, за попередніми даними їх було п’ять, підійшли до вахтера і попросили викликати швидку. Але вже було запізно”, – додала посадовець.
Оксана Палійчук заявила, що поки немає остаточної версії слідства, не потрібно нікого ні в чому звинувачувати і “ні на кому ставити тавро”. Водночас посадовець розповіла, що за свідченнями п’ятьох очевидців, ніхто до вахтерки тієї ночі не стукав.
“За свідченнями і за даними, які мені надала дирекція закладу, за вахтеркою таких огріхів, проблем і порушення дисципліни раніше не було. За посадовими інструкціями вахтери працюють до 22.30, далі гуртожиток закривається, і учні відпочивають. Якщо в них була потреба вийти або зайти, то, звичайно, це треба робити через вахтера. Я повторюся – за свідченням п’ятьох очевидців, ніхто до вахтера не стукав. Хлопці самі вирішили це зробити”, – повідомила керівник департаменту освіти.
“Не пускати тих, хто живе в гуртожитку, вона не мала права. Інша справа, що за попередніми свідченнями, вахтерку ніхто не будив. Це ж четверта година ночі. Вона не стояла на дверях і не дивилася, чи підходить хто-небудь до дверей. Шуму, стуку в двері, прохання пустити, за попередніми даними, не було”, – додала Оксана Палійчук. За словами Палійчук, попередні експертизи не виявили алкоголь чи наркотики в крові загиблого хлопця.
“Ситуація ще складна і болюча іншим питанням – Олексій був сімейною людиною. Він вже отримав тут одну професію – стрілочник поста, і отримував другу – токар-коваль. Крім того, він характеризувався як досить успішний учень, дисциплінований, розумний. На нього справді покладалися великі надії. Справді це був один із кращих учнів”, – сказала О. Палійчук.
Насправді виправдання знайти в даній ситуації легко. Тим більше, коли це роблять чиновники, які звикли знаходити виправдання. Не попередили, не стукали. Довести важко. Хлопці ж вахтера під суд не поведуть, навіть якщо й стукали в двері і їх не почули. Життя вернути неможливо. Питання в іншому, чому набожна Оксана Палійчук не відстоює право студентів на вільний доступ до свого помешкання? Чому не звернеться з відповідною заявою до Міносвіти, якщо в її повноваження входить тільки давати прес-конференції з мораллю і перебирати папірці?
Про яку Європу, люди ви можете говорити, якщо всім кабінетним зомбі плювати на цей смертельний випадок? Якщо навіть колеги-спудеї мовчки всілися за парти і мовчки прожували трагедію. ДВОЄ прийшло в Департамент. Двоє. Ну, це ж не відмова підписати ефемерні угоди з ЄС. Це ж “всього лише” загибель їхнього товариша. Трагедія родини. А ви і далі продовжуйте терпіти знущання з ваших прав. Коли київські царьки позовуть на Майдан, тоді вийдете. За них. А на себе плюйте далі. Бо хто ви? Хто?
Коментарі
Хлопці, не плюйте на себе і на своє життя.
ТАКИЙ ХЛОПЕЦЬ втратив життя із – за небажання
наших чиновників думати про вас.
Не чувствую боли за погибшую жизнь, а только
желание оправдаться.
Учитель должен предвидеть всевозможные ситуации
с молодёжью и уметь предотвратить их.
Безразличие – не для настоящего учителя, тем более
руководителя.
Пам”ятаю, що у студентські роки у наш гуртожиток також вахтери не пускали після 12-ї, там дівчата шиколадки носили, щоб та впускала після 12-ї. Знаю випадки коли мої подруги заздалегідь не поклопотали і сиділи до ранку під гуртожитком, бо прийшли пізно з дискотеки.
Хоча Бог знає, що там трапилося, надіюся знайдуть винних, якщо такі є
Так, треба договарюватися зазделегіть.
Як це він не втримався? Молодий, здоровий, тверезий.
Дивно.
а де ж жопорна кулявлобна Надія Бабинська??? чи тут кулявлоби бабла не підкинули їй. гниди кулявлобні при владі
Гинуть наші мужики по – чорному це біда велика.
редакция навязывает собственные представления о должном и считает, что у неё есть право на нравственное поучение.
Ну, наверное редакция считает правильным ликвидировать должности вахтёров, перевести общежитие на самоуправление, пусть ходят кто хочет, когда хочет.. Мол демократия же ж..
Вот только мне кажется, что когда и в этом случае посыплется негатив, редакция будет искать виноватых не в зеркале, а в чиновничьих кабинетах. Потому что в тех кабинетах ещё сохранились остатки ответственности, в отличие офисов “свободных демократических журналистов”.
” Когда природа оставляет прореху в чьём – нибудь
уме, она обычно замазывает её толстым слоем
самодовольства.”
Очень много высокомерия в вашем комменте.
Советы вы вдруг путаете с ” нравственными поучениями.”
А ви і далі продовжуйте терпіти знущання з ваших прав. – это совет или укор?
Разве сейчас время разбирать разницу между укором
и советом?
Хотя в подобных случаях совет может стать и укором.
Мы ведь в ответе за тех, кем руководим и кого учим.
Мы обязаны сделать так, чтобы это не повторялось.
Именно это я увидела в размышлениях автора статьи.
Ведь наши дети, внуки, учась в других городах, могут
тоже опаздать до закрытия общежития.
Про яку Європу, люди ви можете говорити, якщо всім кабінетним зомбі плювати на цей смертельний випадок? Якщо навіть колеги-спудеї мовчки всілися за парти і мовчки прожували трагедію. ДВОЄ прийшло в Департамент. Двоє. Ну, це ж не відмова підписати ефемерні угоди з ЄС. Це ж “всього лише” загибель їхнього товариша. Трагедія родини. А ви і далі продовжуйте терпіти знущання з ваших прав. Коли київські царьки позовуть на Майдан, тоді вийдете. За них. А на себе плюйте далі. Бо хто ви? Хто? –
а продановцев совесть за студента не мучает, ходить из-за него по кабинетам они не будут, они на Майданах не скакали, за жизнь как в Европе не боролись, в карательных операциях на донбассе не участвовали поэтому с полным правом могут развалившись в кресле морализаторствовать
Кожний повинен займатися своєю справою,
в даному випадку – освітяни.
Не треба валити з хворої голови на здорову.
Люди не дурні і розуміють, що порядок
в гуртожитках для студентів встановлюють
робітники освіти.
І при чому тут політика? Працюйте з людьми
і вам все повернеться.
Произошла трагедия. Случай безусловно требует изучения, но изучения спокойного, профессионального. Да, молодёжь склонна к экстриму. Я сам и будучи моложе 21-года залезал на 4-й этаж по ограде “сушилок”, когда товарищ дверь захлопнул и ключи в квартире забыл. И на уровне 5-го этажа с балкона в окно перелезал. И масса других “подвигов”. Слава Б-гу, у меня всё более-менее обошлось.
Да, за молодёжью необходим присмотр. Пишущие тут о том, что студенты в 21 год вполне взрослые и самостоятельные, и нужно им разрешить всё, что им заблагорассудится, забывают уточнить несколько моментов. Если студенты настолько взрослые и ответственные, они не знали, во сколько у них закрывается общежитие? Они не знали как действовать в случае опоздания? Ограничивают студентов (для их же блага) только на время обучения и получения профессии. Дальше они вольны делать что угодно. Сразу же без разбирательств обвинили вахтёршу.. Дорогие (во всех смыслах) журналисты. Если выяснится, что вахтер обязан(а) был(а) круглосуточно дежурить у проходной, дожидаясь загулявших студиозусов, она понесёт заслуженное наказание. Если правда то, что согласно должностной инструкции она дежурит до половины одиннадцатого и её никто не уведомил в четыре утра о возвращении блудных постояльцев – так, мля, какие вопросы?! Студентам точно также никто лишнего не должен, какими бы красивыми, современными и продвинутыми они не были?! Разве нет?
В общежитии, по словам всех, живут взрослые, самостоятельные люди. Одни взрослые самостоятельные люди спустили из окна пожарный рукав (вот они, кстати, виноваты в трагедии куда больше несчастной вахтёрши), другие взрослые самостоятельные _самостоятельно_ приняли решение лезть по этому рукаву на четвёртый этаж. Я не знаю, во сколько там открывается злополучная общага, но мне кажется, что до открытия оставалось куда меньше времени, чем с закрытия в 22.30 до 4-х утра. Как при “проклятых советах” писали у железнодорожных переездов: “сбережёшь минуту – потеряешь жизнь!”. Взрослые, самостоятельные студенты решили рискнуть. Как и те, кто несмотря ни на какие плакаты перебегал перед поездом. Не повезло.
Как то так.. Повторюсь. Безусловно произошла трагедия. Родным и близким погибшего можно и нужно выразить соболезнования. Но огульно воспользовавшись “горячей темой” забрызгать всё вокруг говном.. Неправильно, как по-мне.
Да, что бы не было инсинуаций, я не имею ни малейшего отношения ни к чиновничеству от образования, ни к этому общежитию и т.д. Обычный комментатор, которого не оставила равнодушным эта тема.
Прочитал комментарии, вспомнилось:” Умный! Аж страшно! “
Читаючи коментарі, розумію, що кожен вміє лише осудити і зробити висновок і винести вирок!
А особлива роль людей, які називають себе “журналістами”.
Саме з вашої подачі не перевіреної, не правдивої, перекрученої інформації починається сприйняття ситуації у тих, хто аналізувати не вміє!
Цікава справа: Палійчук говорить, то всі ми судимо і знаємо, що бреше, а от читаємо чи слухаємо інформацію від “чесних журналістів” – то це правда!!!
І називаємо себе свідомими…