Врятувати рядового Яценюка
Під час нападу в парламенті прем’єр-міністра захищали його найближчі давні друзі, які мають від дружби користь, – про це у своїй публікації на “Радіо Свобода” стверджують журналісти Анастасія Іванцова, Максим Савчук та Олександр Чорновалов.
“Першим, хто встиг прибігти захищати Арсенія Яценюка, був Максим Бурбак. Він одразу вхопив нардепа Барну за шию. Така відданість прем’єр-міністру – данина давнім стосункам. Бурбак – земляк Яценюка, родом із Чернівців, вони разом навчалися у Чернівецькому національному університеті імені Федьковича. Бурбак у близьких стосунках і з іншими земляками Яценюка – нардепом і екс-мером Чернівців Миколою Федоруком та головою парвління “Ощадбанку” Андрієм Пишним.
Із 1998 по 2005 Бурбак займався комерцією, з 2006 по 2008 роки був заступником директора товариства з обмеженою відповідальністю «Фінтраст», яке займалося наданням в оренду приміщень. Потім працював у “Буковина Авто Аьянс” і був головою громадської організації “Перший аграрний кластер”. Бурбаку приписують кураторство над чернівецьким ринком “Добробут”.
Політичний шлях він розпочав у 2010 депутатом Чернівецької обласної ради і головою фракції партії “Фронту змін”. За два роки став народним депутатом 7-го скликання (всеукраїнське об’єднання “Батьківщина”, 43-ій номер у списку).
З 27 лютого по 2 грудня 2014 року він обіймав посаду міністра інфраструктури в уряді Яценюка. За час його керівницва було кілька скандалів, зокрема щодо преференцій від “Укрпошти”, які отримувала пропрем’єрська партія «Народний фронт».
Євген Дейдей
Майже одночасно з Максимом Бурбаком рятувати прем’єра кинувся Євген Дейдей. Його ім’я на політичній арені не таке відоме, як колег по фракції. 28-річний Євген Сергійович з Одеси, закінчив Київський національний університет імені Тараса Шевченка за фахом політологія. Став відомим на Майдані – був сотником 7-ї сотні Євромайдану, “Сотні Лева”, після цього – координатором батальйону патрульної служби міліції спеціального призначення “Київ-1”, що підпорядковується МВС.
У парламенті Дейдей працює трохи більше року, втім, і цього часу молодому народному депутатові вистачило, щоб потрапити у скандал. 6 лютого 2015 у мережі з’явилося фото переписки Дейдея з однопартійцем Олександром Кодолою. У повідомленні йшлося про те, щоб поставити питання Віталію Яремі (на той час генеральному прокуророві) в парламенті, за яке Кодолі пообіцяли “вдячність у твердій американській палітурці”.
Утім, у «Народному фронті» одразу ж після оприлюднення фото заявили: фото – підробка. Під час звіту генпрокурора Яреми Кодола дійсно на прохання Дейдея запитав його про результати діяльності одного з прокурорів. Та ніяких повідомлень про це на телефон народний депутат не отримував, запевняють у прес-службі.
Андрій Іванчук
Також одним із перших на допомогу Яценюку прибіг його друг – Андрій Іванчук, якого називають правою рукою і сірим кардиналом прем’єр-міністра.
Яценюк разом з Іванчуком працювали в юрфірмі “ЮРЕК” наприкінці 1990-х. У середині 2000-х, коли Яценюк був спочатку міністром економіки, а потім закордонних справ, він пролобіював призначення Іванчука заступником голови правління держаної компанії НАК “Енергетична компанія України”. У 2008 році, коли Яценюк обіймав посаду голови Верховної Ради, він домігся призначення Іванчука директором державного підприємства “Укрінтеренерго”. “Укрінтеренерго” – це монопольний експортер електроенергії в країні.
Андрія Іванчука вважають одним зі «спонсорів» «Народного фронту». Сам же народний депутат фінасування партії пояснює туманно і в коментарі «Схемам» розповідав про бізнесменів-благодійників, які настільки скромні, що не хочуть бути відомими. І додав: за ним закріплені Івано-Франківська і частково Київська області, де він “збирає гроші”.
Коментарі
Ну і як вони його врятували?
Ця ганьба розійшлася
по всьому світу.
А чому Яценюк букет не відпускає?
“Свой свояка видит издалека.
Рука руку моет”.
Это здорово тормозит наше общество в развитии. Причём во всём.
до ? По поводу букета, сценарий такой.
Яценюк підвищив собі зарплату зразу на чверть.
Це мабуть за стрес.
а народ нищает
А взагалі то позорняк
З трибуни у Верховній Раді примєр-міністр дав отчот,
Бо розказать канєшно надо що він зробив за цілий год.
У нього купа достіжєній, а промахів почті нема.
Він голова, оцей Арсєній, палата повная ума.
І навть оплески лунали, і часом було чути сміх.
Ну вопшем слухала вся зала, Арсеній зацікавив всіх.
Но ззаду підкрадався Барна з усмішкой щирой на вустах
Він Сєню підло і вульгарно схопив ручиськами за пах.
Ну нє канеєшно джентельменом тепер вже Барну не назвеш,
Та показалось шо Арсеній не дуже опирався теж.
Його букєт збив з пантелику, ну нє хароший же букєт.
А потім було б мабуть дико, кричати на увесь світ:НЄТ!
Висить Арсеній манєкєном у мощних збоченця руках,
Але соратники бесцєнні у мощних фракції рядах.
І Барні врєзали по пиці, за то що лапав поміж ніг.
Спочатку надо бло женицця, без шлюбу то великий гріх.