Чому Бурбак відновлює на Буковині традиції радянських чекистів

На нашу почту  приходять статті, які містять шокуючі факти та підіймають важливі суспільні теми. 

Це одна з таких статей. Текст:

Керівник парламентскої фракції «Народного фронту» Максим Бурбак нині без роботи. За півтора року бездарних урядових реформ «Народному фронту» у гарячий виборчий період соромно перед людьми вийти. Тож горе-фронтовики, вчергове приховавши свою партійну личину, щурами поховалися в чужих партійних списках.

Тож Максим Бурбак нудиться без діла. Ну, не личить же цілому партайгноссе Арсенія Яценюка в дощові осінні дні їхати до обдурених бесарабських селян і розповідати казочки про нездійсненність власних передвиборчих обіцянок. Залишається Бурбаку лише ревниво споглядати за потугами  інших політичних сил. І писати на них доноси.

Писати – це в Бурбака, так би мовити, родинне. Його дід, сталінський публіцист Микола Бурбак, надісланий після війни до Чернівців встановлювати тут радянську владу та проваджувати сталінську ідеологію( а такі люди часто-густо були тісно повязані із НКВС), один з керівників першої на Буковині сталінської газети, добре запам’ятався у місті тим, що за його керівництвом та його вказівками тут на десятиліття погромили українську інтелігенцію. Дідова геростратова слава не дає спокою онуку Максиму. Цей також час від часу наполегливо строчить у всі інстанції або особисто стукає у високі кабінети, демонструючи прямо таки дідівську пильність і непримиренність до ворогів народу.

Позаяк Бурбак в силу вищевикладених причин зі своєю політичною слабістю поза цьогорічними місцевими виборами, то предметом його підвищеної пильності  стали списки Опозиційного блоку до місцевих рад.  У них йому повсякчас ввижаються вороги, чужоземні громадяни і шпіони молдавської та румунської розвідок.

Тож позавчора пильний фронтовик накропав чергові доноси в МВС і СБУ вжити заходів до лідера списку  опоблоку в облраду Дмитра Павела, бо йому, Бурбаку, здається, що завтра депутат Павел поїде зі своїм мандатом до братньої йому Румунії. Куди сам Бурбак, до речі, також їздить із завидною регулярністю. Ну, можливо, не так часто, як його побратим з чернівецької мерії Олексій Каспрук до Штатів чи Ізраїлю, але сторінки його соцмереж рясніють румунськими звітами.

І тут Максим Бурбак вкотре знехтував настановами свого партайгеноссе Яценюка публічно демонструвати виключно європейський однаковий підхід до всіх і всього, а вчинив так, як вчив його дід – сумлінний послідовник іспанського диктатора Франко «Друзям – все, ворогам – закон!»

Бо щось не пригадується така ж принциповість головного парламентського фронтовика у ставленні до свого колишнього олігархічного партнера Ігоря Коломойського, який на посаді дніпропетровського губернатора публічно похвалявся аж трьома громадянствами. Чи до колег-урядовців Наталії Яресько або Арсена Авакова, чий панамський паспорт через день вигулькує з нетрів Інтернету. Або до заступника Генпрокурора Давида Сакварелідзе та інших численних нині представників грузинської діаспори на владних українських пагорбах. Які паспорти у них нині, скільки їх?

Та ворон ворону ока не виклює! Чи може екс-міністр інфраструктури Максим Бурбак неприязно запідозрити у чомусь олігарха Коломойського, в інтересах якого він знищив будь-яку конкуренцію в галузі авіаційних перевезень? І сьогодні кожен з нас отримав вибір: або літати найдорожчими у світі літаками МАУ, або ходити пішки. Чи посміє Бурбак ініціювати паспортні перевірки грузинського прокурора, знаючи, що той сьогодні ще не прислухається до вимог голландської сторони притягнути до відповідальності винних українських посадовців за незакрите для польотів небо в районі бойових дій на Донбасі, що в бутність міністра Бурбака призвело до трагедії рейсу МН-17, а завтра Сакварелідзе згадає про це і доведеться нашому пильному «фронтовику»  ділити гаазьку лаву з кривавими путінськими поплічниками?

Питання, питання, питання. Їх багато, і ніхто не може зняти цей прикрий для пана Бурбака перелік з порядку денного. Рано чи пізно його актуалізують. Отоді ми й побачимо де і з яким паспортом засвітиться наш сьогоднішній борець з українською мультигромадянськістю.

Валентин Справедливий