Щедрий бенефіс і скупа влада Чернівців(плюс фото)

автор: Альона Чорна

21 червня Чернівецький музично-драматичний театр імені Ольги Кобилянської завершив 84-й театральний сезон. Раніше, кажуть, у Чернівцях любили театр.  Люблять і зараз. Але не всі…. Про це трошки згодом. Завершувався сезон бенефісом народної артистки України Тамари Кільчицької. Ювілярка у ліричній комедії за п’єсою американського драматурга Річарда Байєра «Тустеп і різний «мотлох» виконала головну роль разом із заслуженим артистом України Богданом Братком.

Тамара Кільчицька на сцені чернівецького театру з 15 РОКІВ . З 1965 року, якщо порахувати. До речі, тоді театр був у центрі культурного житття міста. Багато зіграних ролей, чимало пережитого, пройденого, відчутого. Півстоліття життя відданого артиста для глядача, для розвитку мистецтва. Не один артист покинув рідне місто заради більшої сцени, слави, чи навіть фінансового благополуччя. Але Тамара Кільчицька з року в рік жила мистецтвом заради мистецтва Чернівців. Часто в театр приходять не просто на виставу, а на артистів. І на п. Кільчицьку ходили. І з нею  проживали ролі, забували про все, що залишилося за дверима театру.

Вистава вийшла вдалою, і мабуть могла задовільнити найвибагливішого глядача.  Закінчилася танцями, співами і живим звучанням оркестру. Глядачі не приховували емоцій радості і захоплено аплодували артистам. Зі сцени звучали слова подяки від режисера Людмили Скрипки. А на сцену линули вдячні глядачі, серед яких… був лише один посадовець –  головний спеціаліст управління культури обласної державної адміністрації Ігор Сорокоумов.  ОДА у  простоті та бідності спромоглася на букет і слова вдячності. Ратуша ж проігнорувала закриття театрального сезону у принципі. Такий крок можна списати на зайнятість Олексія Каспрука та його незацікавленість мистецьким життям міста. Але він у передвиборчих мріях щось про культуру говорив. А любиш про культуру говорити, люби і на вистави ходити)) Хоча, справа не у виставі. І не у мері, насправді. Його справа – куди ходити. Могли когось надіслати.  Справа у людині.  Людина віддає 50 років культурному життю міста. І на бенефіс приходить пан Сорокоумов із букетом. Вам вже захотілося віддати 50 років  місту та його культурі?  Взагалі притомні  посадовці навряд чи пропустили б цей блискучий бенефіс. Навіть не з причин любові до театру, а від можливості попіаритися. Раніше, оглядаючись у ложу, можна було побачити багатьох людей з ОДА, взагалі чернівецьких політиків.  Нині, може, не модно. Може, комусь не цікаво. Але якось прикро не від цього. 50 років і…

Поки що із цією функцією уваги чудово справляються тільки звичайні глядачі, а не влада та управління. А їхні подяки і овації – таки найвища нагорода для артистів!

Кільчицька грала у дуеті із чудовим артистом Братком. Вечір вдався, але не у посадовців та політиків… Пиво, раки, нудно, панове