Джамала презентувала пісню у пам’ять про депортацію кримських татар (аудіо)
18-го травня, у день пам’яті жертв депортації кримських татар, кримчанка Джамала представила сингл під назвою “Шлях додому”.
Автором музики традиційно виступила сама співачка, повідомляє “УП”.
“Чи часто ви говорите з батьками про своє коріння? Про те, звідки ви? Хто ви? Про свій шлях, призначення на цій землі? У моїй родині ми багато говорили на ці теми, про те, що ж таке Батьківщина? Де твій дім? Будинок – це місце, де ти народився або де поховані твої предки?” – поділилася артистка.
![]() |
| Джамала присвятила пісню не лише кримським татарам, але й усім, кому довелося залишити свій дім |
“Тато і бабуся розповідали мені про складне повернення кримських татар на Батьківщину. І пісня “Шлях додому” (“Artıñnı Unutma”) – це продовження розмови з моїм батьком (у пісні він фігурує як “baba” – батько кримськотатарською). Коли я їхала з батьківського дому на навчання, проводжаючи, він завжди мені казав: “Artıñnı Unutma”, – так говорять тим, хто йде з дому, щоб пам’ятали, що у них є будинок, не затримувалися. А в кінці додавав: “Özüñe baq” – бережи себе і починай з себе”, – розповіла Джамала.
“Часто батьки, проводжаючи нас, говорять такі слова. Тому що вони знають, що на нашому шляху зустрічаються розчарування, образи і безліч перепон. Це пісня-сповідь. Я присвячую її всім, хто шукає свій шлях додому! Дім – це місце, де тебе люблять і чекають, і не завжди це місце позначене штампом в паспорті”, – зауважила співачка.













Коментарі
Пісня для всіх, хто шукає шлях додому.
Родинного тепла всім!
До 2014 года украинская власть, в том числе и при Ющенко, давила крымских татар как могла. А сейчас, когда татары стали ситуативным союзниками в борьбе с Россией, власть пиарит их как только может, и постоянно через СМИ напоминает про их депортацию. Но при этом ни слова о причинах, побудивших тогда Сталина это сделать, то есть про службу многих крымских татар у нацистов во время войны. Кстати, Сталин сделал тогда не больше того, что сделал президент США в то время с японцами у себя в стране – насильственно переместив в спецлагеря около 120 тысяч японцев (из которых 62% имели американское гражданство) с западного побережья США. Во многих публикациях в мировых СМИ те лагеря называют концентрационными. Президент Рузвельт санкционировал интернирование, подписав 19 февраля 1942 года указ, который разрешал военным властям определить «зоны выселения» и перемещать из них любых лиц. В результате все граждане японского происхождения были насильственно выселены с тихоокеанского побережья в лагеря для интернированных. В 1944 году Верховный суд США подтвердил конституционность интернирования, аргументировав это тем, что ограничение гражданских прав расовой группы допустимо, если того «требует общественная необходимость». В 1945 году это было отменено. Но факт остается фактом.