Бумеранги буковинської катівні (частина 1)

Нещодавно було прийнято низку законів по декомунізації України(і денацізації, про що
забувають). Ніколи не був прихильником боротьби із минулим. Ціни від цього у магазинах точно не падають. Пенсіонери не стають щасливішими. Але  оскільки про нагальні проблеми у теперішніх умовах поговорити стає все важче, давайте поговоримо про злочини минулого. У Чернівцях, звісно. Але минулого відносно недавнього. Це цікавіше. Багато хто живий.  На Буковині у радянські часи була низка гучних справ пов’язаних із політикою, правами людини, свободою совістю, слова тощо. Хто був їх жертвою, хто виконавцем?

Наших публікацій буде декілька, про різні справи. Логіка буде така. Комусь з учасників нині встановлений памятник(виконавцю, як правило, а не жертві))) чи меморіальна дошка(що надає нашим публікаціям практичного значення), чи він просто широко відомий загалу. Ми дуже сподіваємося, що такий підхід спонукає і теперішніх можновладців подумати, що відповідальність буде не загальною, а персональною. Хоча б і перед пам ‘яттю. Отже..

Навесні 1985 року, власне, коли вже майже стартувала перебудова, у Чернівцях за політичними мотивами судили трьох людей. Залу суду заповнювали організовані люди. Вони приходили обурені і сповнені патріотичним  почуттями і об’єднані презирством до “злочинців” і “зрадників” соціалістичної Батьківщини. Так думаю, що багато з цих обурених дожило до часів незалежності, а багато хто живий і зараз. І очевидно також є патріотами вже цієї держави. Але чи багато хто з них зрозумів, що не варто ходити до зали суду і обурюватися, якщо людина думає “не так”?

Серед засуджених тої останньої весни перед перебудовою був чернівчанин Йосип Зісельс, зараз відомий діяч єврейської громади в Україні. Його засуджували вдруге. В перший раз – наприкінці сімдесятих. Зісельс зараз працює у Києві і згадує, як це було. Його “хождения по муках”  звісно повязані із іменами чернівчан. Іменами очікуваними, і несподіваними.Таких драматичних історії у радянських Чернівцях було чимало.

(фоторепортаж з встановлення меморіальної дошки заслуженому журналісту Володимиру Пелеху, яке відбулася у грудні)

фото Ігора Кіронди(газета ” Від і ДО Погляд”” 

Власне нашого тексту буде небагато, поки що. Будуть документи. Один з них: цитата з інтерв’ю чернівчана Йосипа Зісельса із спогадами про ті роки,надруковане у книзі ” Якщо я тільки для себе…”, другий – стаття Володимира Пелеха “Духовні жебраки” надруковане у “Радянській Буковині”

підготував матеріал Сергій Воронцов

Уривок з інтервю Зісельса

Та сама стаття Володимира Пелеха у газеті “Радянська Буковина”: