Студент з Індії носить вишиванку, співає українські пісні і вміє готувати борщ)

Анураг Сонеджі з Індії носить вишиванку, говорить чистою українською мовою і вміє готувати борщ. У Чернівці хлопець приїхав кілька років тому і вступив до медичного університету. Але тоді українською не міг вимовити жодного слова.
– Україна дуже важлива для мене, бо вона дає мені знання і диплом міжнародного зразка, тому з поваги до її народу я навчився розмовляти українською, – каже Анураг Сонеджі. –Мову опановував уже безпосередньо під час навчання. На перших заняттях викладачка говорила, а ми слухали і повторювали. Потім вивчили алфавіт і почали читати, писати, розігрувати різні ситуації, виконувати тестові завдання.
Найважчим стали для хлопця сім українських відмінків, бо в англійській їх усього два. Опанувати їх допомагали українські друзі.
–  Як на мене, українська мова значно складніша, ніж англійська. Якщо почати вивчати англійську з «нуля», то вже за півроку можна спілкуватися на побутовому рівні та розуміти носіїв мови, – міркує Анураг. – З українською важче. Я просив друзів, аби говорили зі мною виключно українською.
Скільки часу індус витратив на вивчення мови, полічити складно. Каже, що й нині постійно вчить українську – цей процес безперервний. Більше того, Анураг Сонеджі вже непогано вивчив українські звичаї і традиції. Кожен рік ходить з друзями святити паску, зустрічає Новий рік і навіть колядує на Різдво.
– Обожнюю українські колядки! – із захопленням зізнається хлопець. – А свято Маланки – це справжній карнавал. Я люблю веселитися і співати. Подобається репертуар сучасного українського гурту «Мандри». Знаю на пам`ять кілька їхніх пісень. Часто співаю з друзями.
Про те, що стане медиком, Анураг вирішив іще в дитинстві. Його батько – лікар, має приватну клініку народної медицини, мама – філолог, професор, доктор наук. Професія лікаря на його батьківщині високооплачувана (три-чотири тисячі доларів у місяць). Але окрім цього хлопець завжди хотів допомагати людям. Обрав для себе чи не найскладнішу спеціалізацію – кардіологію.
– Останнім часом нові знайомі не вірять, що я іноземець, – сміється Анураг. – Навіть на практиці у лікарнях пацієнти мені кажуть: «Ти наш хлопець!». Мені приємно таке чути. Україна стала мені рідною. Тут мені дають дуже ґрунтовну освіту. Тому з поваги до людей, до держави, я говорю тільки українською.
Інформує “Чернівецький промінь”