ХОРОШИХ НЕ БУДЕ (пролюструйте свої ілюзії)

автор: Сергій ВОРОНЦОВ

Кілька знакових подій відбулося на минулому тижні. Розгін мітингу під НБУ,(Національним банком) куди прийшли з різних мотивів, але частина людей прийшла через те, що вони взяли кредити у доларах, а долар нині улюблена іграшка влади. Як на мене, то подібні мітинги в стократ більш обгрунтовані, аніж виступи студентів, які не знають, чого вони хочуть. І “нахочують” геморой для всієї країни.  Тут дорослі люди з дорослими проблемами. Друга знакова подія: зареєстрований законопроект депутатом “Народного фронту”, який передбачає кримінальну відповідальність за “підрив авторитету влади”. Нічого подібного немає і в Росії, що власне підтверджує думку, що країни, які конфліктують, часто стають близнюками. Власне, хотілося б сказати не так про ті події, як про таку досить стриману реакцію на них. І навіть схвальну. Ообливо у соцмережах
Хід думок такий, що якби це зробили попередникі, ну тоді дійсно… А оскільки це роблять борці за демократію, то яка небезпека? Та величезна небезпека… У кого ще залишилися бодай крихти совісті і здорового глузду повинен розуміти, що , по-перше, хороший від поганого відрізняється не тим, що хорошому можна робити дурниці, а поганому – ні. А тим, що хороший не робить дурниць. А якщо він їх робить, то значить він не такий хороший. А такий же… як поганий) А подекуди гірше, тому що, це відомо “найгірше зло те, яке добром прикидається”. Янукович, треба віддати належне, ніколи не прикидався добром.

Звісно, країна потребує порядку, мітинги порядку не сприяють. Але влада також потребує і контролю. Досить часто після революції саме влада, а не люди стає неконтрольованою. Це буває часто. Чому? Тому що вважається, що хорошим можна все, а поганим – нічого))  Хоча насправді порядок у країні може бути підтриманий, якщо право однакове і для наскрізь революціонера і для його активного критика. У члена Правого сектору і пенсіонера, який голосував за комуністів – однакові права і обовязки. Тільки це і є правовою державою, все решта самопальна підробка, після якої похмілля на роки. Блуд кривавий. ТОму що, якщо право неоднакове, починаються неймовірні конфлікти. ПРичому хороші впевнені, що все правильно, вони ж карають поганих, а погані, думають, що хороші вони і послуговуються тою самою логікою). А агонії у всіх однакові. У всіх. І сльози родичів однакової гіркоти. Найбільш тупа у розумінні цього простого факту ідеологічно стурбована “інтелігенція”. Вона щиро розрізняє трупи за якимись там ознаками. Хоча вони вже НЕ РІЗНЯТЬСЯ

Ще одна біда, внаслідок революції у владу потрапляють люди, які б ніколи туди не потрапили. І серед них не всі конструктивні.  Є й ті, хто б не пройшов справжнє сито виборів і роботи. І навіть звчиайні авнатюристи та клінічні ідіоти. І саме ці найчастіше через кілька місяців віщати починають, а не звітувати.
Журналісти – це така річ. Сьогодні він критикує – чи трендить, як скажуть невиховані чиновники, які вважають себе янголами, а завтра може не критикувати, а занятися чимсь іншим. До речі, кількість судових процесів проти журналістів, конфліктів із журналістами, випадків, коли чиновник безпосередньо давить на журналістів на Буковині ПІСЛЯ РЕВОЛЮЦІЇ в рази збільшилися у порівнянні із попереднім дореволюційним періодом. Отже, шанові патріоти і скептики) Якщо вам нема буде куди подітися від свавілля банку, від того, що через “недоброякісну” медкомісію забирають вашого хворого родича, чи якщо чиновник вирішує не вам, а собі( а так буде). То ви маєте давати собі звіт, що ви самі добилися цього. Самі
Вражає ж найбільше, що люди бекоштовно деруть горло за людей, які їх почали обманювати ще років з двадцять тому. Вражає, смішить, робить філософом. Деруть горло за тих, хто завжди був частиною системи. За тих, хто накопичив неймовірні багатства (це не значить що вони погані, це значить, що їх треба контролювати хоч якось) І щиро ненавидять тих, хто спробує цю систему подекуди конструктивно, подекуди неконструктивно, подекуди спекулятивно, але в рамках законодавства критикувати.

В країні лелеють конфлікт ватників і вишиватників, хоча правдивий конфлікт дещо інший. Є купа ватників і купа вишиватників, які чесно працювали усе життя, які прагнули добра, які не вкрали за життя не копійки, які не знали, що треба когось ненавидіти, і ці люди могли б зрозуміти один одного, жити в радість на цій благословенній землі. Але є ті, хто прикидається ватниками чи вишиватниками, але по суті – є суками, які зіштовхують лобами чесних та наївних людей. З обох сторін. Підкреслю, з обох, ВІдповідно, і з умовно нашої.

І якщо людина каже щось, що тобі дуже подобається, то мабуть варто подумати, чому вона так каже. Тому що вона так думає, чи вона банально грає на твоєму національному чи класовому чи якомусь ще егоїзмі, одночасно сміючись над тобою, залишаючи без засобів до існування, глузуючи з твоєї наївності. Але все це звісно, за лаштунками. Не для телебачення ж))

Американці не вірять своїй владі, європейці не вірять своїй владі. Вірять своїй владі у Півнчіній Кореї. Хороших не буває. Це треба запам’ятати усім ентузіастам, усім мріючим студентам, усім  революціонерам. Бувають тільки ті, кого треба контролювати. Вони не хороші, не погані. Вони такі, якими їм дозволяють бути.