Іван Гешко: Треба вірити в себе, вірити в те, що буде краще

30.01.2015

Спілкувалася Альона Чорна

Гешко Іван_DSC0009397Іван Гешко – український спортсмен, заслужений майстер спорту України з легкої атлетики, чемпіон Європи та світу з бігу на 1500 м., учасник Олімпійських ігор в Сіднеї, Афінах та Пекіні. Людина, яка звикла ставити перед собою конкретні цілі і досягати їх. Прославивши на весь світ Україну, Іван мав шанси переїхати за кордон. Навіть країни міг обирати. Переможців же люблять всюди. Але цікаві пропозиції не спокусили  чемпіона залишити Буковину. Він продовжує розвивати буковинський спорт та є прикладом для багатьох амбітних спортсменів.

–          Іване Тарасовичу, що для вас успіх?

Успіх – це коли людина відчуває себе щасливою. Це – досягнення певної мети. Здійснення мрій.

– Ви мали можливість жити за кордоном. Переїхати приміром до столиці. Але залишилися вдома. Чим найперше керувалися під час прийняття рішення?

Товаришую з хорошим  лікарем з Києва. Колись вона сказала таку тезу, що людина має жити на тій землі, де вона народилася. Пити ту воду, їсти яблуко з дерева, що росте на рідній землі. Навіщо кудись їхати, якщо людина тут проживає? У мене багато було варіантів, куди виїхати. І за кордон, і в межах України. Але хочеться працювати, де ти народився. Тут і жити.

–          Що у вашому розумінні Європа, і які ваші враження від поїздок за кордон?

Коли перші рази їхав у Європу, дивився як там люди живуть і хочеться зробити, щоб і в нас так жили. Чисто. Люди живуть в задоволення. Нема таких проблем, як у нас.  Стабільність є. На мою думку, що основне – це стабільність і впевненість у завтрашньому дні.

З часом хочеться зробити так, щоб у нас було так, як у Європі. А можливо й краще. Тому що у нас для цього все є.

–          Можливо пригадуєте якісь  дві-три історії, які особливо вразили під час поїздок за кордон?

Важко відразу пригадати. Перші такі поїздки були ще в юніорському віці, коли проводилися Чемпіонати Європи. Тоді вразили автобуси і те, як гостинно нас зустрічали, підтримували.

Особливо сподобалася Австралія. Полетів туди самий. Пригадую враження – ніби в казку потрапив. Країна з дуже високим рівнем життя.

– Скільки часу проводите з родиною?

Кожного дня це пів доби як мінімум.

Вихідні проходять активно. У нас багато рідних, друзів. Ходимо в гості, гуляємо з дітьми. Плюс діти майже щодня ходять зі мною на тренування. Завжди намагаюся проводити активний відпочинок, бо на місці не можемо сидіти.

– Яка ваша головна методика у вихованні дітей?
Насамперед навчити дітей поважати інших. Бути чесними, справедливими і здоровими. Звісно, щоб і добре навчалися. Старший син вже в школу ходить. Стараємося, щоб діти виросли достойними громадянина ми нашої країни. Хочеться, щоб діти перевершили досягнення, і мали більше поваги, ніж їхні батьки. Щоб знайшли себе у суспільстві і могли достойно жити.

– Який ваш улюблений відпочинок?

Активний!  В лісі, біля водойми, з’їздити в гори. Пограти волейбол, баскетбол. В основному – це активний, пізнавальний відпочинок.

– У вас є кумири?

Колись у 14 років зацікавився Нуреддіном Морселі (алжирський бігун, олімпійський чемпіон 1996 року на дистанції 1500 м.) Мені хотілося бігати так як він. З того віку захоплювався, йшов до високих результатів. Цікавився скільки він біг, у  якому віці. Як інші бігали. І старався підтягуватися до того рівня.

– Які правила вашого життя?

Треба бути завжди справедливим і чесним. Щоб люди, які поряд з тобою відчували себе комфортно. Людина повинна отримувати задоволення від кожного прожитого дня. Тому що ми не знаємо, що нас завтра чекає. Я не живу завтрашнім днем. Завжди стараюся жити сьогоднішнім днем і трішки думати про наступний день.

– Які принципи, яких необхідно дотримуватися завжди, на вашу думку?

Вважаю, що це 10 Божих заповідей.

Також дотримуюся такої поговірки: «Краще мати 100 друзів, ніж 100 рублів».

Для мене дуже важливим є спілкування з друзями.

– Скільки коштують іменні номера з олімпійськими кільцями на вашій машині. Чернівчани кажуть, що це круто)

Заплатив в державу 2 тис. грн. Нічого крутого. Кільця доробили дизайнери.  На той період я посів 3 місце на Чемпіонаті світу і мені запропонували зробити такі номера. Але з ними  вже не їздив років чотири, напевно. Для мене номера ніякої ролі не відіграють. Які є, такі є.

– Чи дивитися ви політичні ток-шоу?

Коли є час, дивлюся. Цікаво, що відбувається в країні.

Іване Тарасовичу, а що ви думаєте про нашу політику і політиків? І хто з них вам подобається?

Дехто подобається. Не буду казати хто. Але на мою думку, політика – це як бізнес, напевно. Найбільше не подобається, коли політики знають самі, що то є не правда, а переконують в правдивості. Так не повинно бути. Якщо розібратися, то через політиків є така ситуація зараз в Україні. Якби політика зіграла по-іншому кілька років  назад, то зараз була б зовсім інша ситуація.

– Яке ваше ставлення до мобілізації. Чи спілкуєтеся буковинськими спортсменами, які перебувають у зоні АТО?

Спілкуюся з другом Віталієм Дмитрюком, який воював влітку в АТО, а зараз служить на кордоні. Те що він побачив – це шокуючи. Тільки місяць в себе приходив. Важко обговорювати. Цей досвід є дуже не правильним. Тим більше, братські народи.

Ми знаємо, Путін – агресор. Його можна обзивати ким хочеш. І вже напевно слів таких нема, щоб це описати.

Це катастрофа. Напевно гірше ніж Чорнобильська. Люди спрямовано один одного вбивають, стріляють. Мирні жителі гинуть.

В чомусь винна влада. Ми багато прогаємо в інформаційному плані. Знайомі з Криму, родичі з Росії зовсім іншу інформацію отримують, ніж є насправді. Про це можна довго говорити. А потрібні конкретні дії. Бо мирні люди гинуть, мерзнуть і голодують.

А найцікавіше: за що? Ми самі на своїй території, з братами воюємо. Напевно , поки Путіна не знімуть, порядку не буде.

– Власне, ваше ставлення до мобілізації негативне?

Чому негативне? На мою думку, у воєнних діях повинні брати участь професіонали. Якщо вже повністю бойові дії, повинен йти кожен захищати. Але коли АТО, то мають діяти тільки професіонали. Як відправляти людей, які не служили і автомат тримали ще в школі? Людину вчать читати пів року. А тут хочуть, щоб ми воєнну техніку вивчили за 25 днів. Це теж нереально. Тому у цій ситуації, як і в кожній сфері повинні бути професіонали.

– Ви очолили обласне відділення НОК України. З якими труднощами зіткнулися на цій посаді?

Відділення НОК України займається популяризацією олімпізму, здорового способу життя, проведення спортивних заходів, розповсюдження літератури, інформації. Цим займаюся протягом 10 років, тому немає великих труднощів. Це громадська організація.  І це робота від якої я отримую задоволення. Для мене СПОРТ – це моє рідне. В нас, якщо щось робити, організовувати, то багато чого впирається у фінанси. Але навіть з такої ситуації можна знайти вихід. З миру по нитці – бідному сорочка. У нас хороший колектив, який працює на громадських засадах. Це ті люди, які хочуть щось змінити і зробити щось для дітей, для спортсменів.

– Як оцінюєте фінансування спорту на Буковині?

Бюджет врізали майже в три рази. Фінансування залишили тільки на пріоритетні види спорту. І те, тільки виїзд на змагання. Не говориться про підготовку, форму, знаряддя.

Ситуація складна. Але з досвіду бачимо, чим нам гірше, тим ми краще виступаємо. Прозвучала теза: «А чим вам погано? Ваша команда на Олімпіаді в десятці». Але працюємо на ентузіазмі, підтримці людей, які віддані спорту.

Зважаючи на те, що відбувається в країні, спорт це не саме пріоритетне питання на даний момент. Насамперед треба, щоб був мир у державі.

– Спортсмен і меценати. Як тісно вони пов’язані і чи реально досягти успіху без суттєвої фінансової підтримки?

Дуже важко. Для того, щоб виростити  учасника Олімпійських ігор потрібні певні кошти. У Чернівцях є багаті люди, але не кожен хоче розставатися з певною сумою, на те, щоб провести змагання. Я особисто співпрацюю і дуже завдячую Валерію Чинушу. Який багато років підтримує як мене, так багато інших спортсменів. За підтримки готельнотуристичного комплексу «Буковина»  проводимо «Біг миру», “Буковинську милю”. Це потребує багато затрат.

– Чи висувають меценати зазвичай якісь вимоги?

Нема жодних вимог. По-людяності сам спортсмен має сказати дякую.

– Ваш улюблений анекдот?

Клієнт каже офіціантові:

А це правда, що ви за нами доїдаєте?

 – Ні, ви що… це ви за нами доїдаєте.

– Побажання читачам

Здоров’я, щастя і миру! Займайтеся спортом, приходьте вранці на пробіжки, в суботу.

Треба вірити в себе, вірити в те, що буде краще.

Коментарі
  • Івана Гешка я поважаю, багато робить для
    буковинського спорту, вірю йому, людина праці і
    слова.

  • “На мою думку – головне це стабільність і
    впевненість У заврашньому дні”.
    Де у нас ця стабільність та впевненість?

  • Правду каже, без підтримки меценатів спротсмен не зможе пробитися. Як це не сумно……

  • Правильный мужик, трудовой, готовит спортивные кадры, воспитывает детей, соблюдает божьи заповеди,

  • Отлично выглядит, отвечает за семью, приносит
    пользу городу, стране, имеет друзей –
    а што ещё нужно для счастья.

  • А що він мав сказати? “Я проти мобілізації” і потім до нього прийдуть “правильні” журналісти сюжет знімати!

  • Уважаю его, не так просто публичному человеку в этой дикой стране высказывать такое независимое мнение: “Ми самі на своїй території з братами воюємо… Але коли АТО, то мають діяти тільки професіонали. Як відправляти людей, які не служили і автомат тримали ще в школі? Людину вчать читати пів року. А тут хочуть, щоб ми воєнну техніку вивчили за 25 днів”.

  • Якщо читає мудра людина, то зрозуміє, що Гешко проти війни взагалі. В цей час треба вчитися читати між рядків.

  • Оказывается, он даже неплохой философ: “Успіх – це коли людина відчуває себе щасливою”.

  • Залишити відповідь

    Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.

    Щоб додати фото у коментар, необхідно в текст вставити ссилку на фото.

    Як вигадують кримінальні справи

    Останні новини