Буковинська Свобода організувала “утрєннік” для своїх членів. На сходах ОДА

Без чверті перша біля сходів Чернівецької ОДА зібралося кілька активістів свободи і в рази більше журналістів. І, власне, жодної сторонньої людини. Місцевий осередок партії ВО “Свобода” повідомив, що поставив виставу, а прем’єра буде на сходах ОДА. Драматургами та режисерами виступили активні свободівці Дмитро Дорош та Андрій Ілюк під пильним оком Віталія Мельничука, який, мабуть, почувався у ролі Станіславського. Він керував невеличким колективом хлопців у масках зайців чи кроликів і т.д. Неподалік стояв сумний молодик з маскою ведмедика, яка щоправда налізала тільки на лоба. Йому випало втілювати образ жадібного москаля. Калмикова, судячи з усього, кастинг не пройшла.

Місцеві медійники виявилися єдиними поціновувачами театральних потуг «Свободи». Акул пера та мікрофону можна зрозуміти – під час новорічно-різдвяних свят подій не так вже й багато. Тож, доводиться, навіть, на імпрези «Свободи» злітатися, як мухи на мед. Але на “чисто поржать” матеріалу набралося.

Спершу хлопчина з слабеньким мегафоном (а де той мегафон, що був)))) дуже детально розповів присутнім, що таке байка (таке враження, що окрім нього ніхто у школі не вчився, або вистава розрахована на дебілів). Але вистава, насправді, розрахована була на геніїв.

Коротко сюжет  такий: зайці та інші тварини тусуються на пасіці, на якій чомусь написано “Обленерго”. Потім приходить здоровань у масці ведмедика, його кличе лисичка на прізвисько Сєня. Ведмідь розганяє зайців, і починає жувати табличку. Та зайці гуртуються, скручують  ведмедю руки … і кудись його запроторюють, там “звір” тихо дожовує обленерго.

Вистава присвячена купівлі структурою російського бізнесмена Бабакова ще одного пакета Чернівецького обленерго. Та по завершенню вистави все це було не надто очевидним. Особливо з огляду на те, що ведмедик виглядав аж занадто українським та позитивним. І на злісного агресора ніяк не був схожий. Його чомусь саме хотілося нагодувати з тої пасіки. Табличку “Бабаков” на його спині ніхто всерйоз не сприйняв.

Чому зайці, які не вживають мед, тусувалися на пасіці так і залишилося поза кадром. Але логікою у ВО “Свобода” давно вже не переймаються. Не до того. Рівень вистави, чесно кажучи, ніякий. Утрєннікі у деяких дитячих садках краще проходять. Але буковинські медіа вдячні, що у похмурий, а для декого похмільний, ранок свободівці трохи посмішили. Крім медіа виставу дивилися Курко і Івашин, які стали схожі один на одного.

Оскільки зміст вистави зрозуміли не всі, Дмитру Дорошу довелося дещо роз’яснити присутнім. Особливо схвилювали його слова про те, що у 17-році в Україні усюди створювали народні театри, які доносили до народних мас прогресивні ідеї. Якось це наштовхнуло на смутні думки.  Втім, у Мельничука театр вийшов не народний, а медійний.

Фіналом вистави стало те, що Дорош відчув, що його продуває вітром, і не довершивши надто задумливої промови, він раптом перервався на середині  і дав команду збиратися та вантажитися.

А мораль цієї байки така: краще нічого не робити, ніж робити абияк.