Буковинці про рік, що минає(опитування ” Чернівці Таймс”)

Спілкувалася Альона Чорна

Рік добігає до завершення. Час підводити підсумки, згадувати найголовніші  радісні й сумні події. Звісно хотілося б поговорити про те, як пересічні  українці будуть витрачати свої високі зарплати і пенсії? Або, які брендові подарунки купуватимуть на свята? Чи може відпочинуть на заморських курортах? Але не будемо забирати хліб у фантастів. Тож, говоримо про те яким був 2014-й для звичайних буковинців?

Андрій Мінаєв, доцент кафедри історії нового та новітнього часу

Для мене рік був повний надій і тривог. Надії були пов’язані зі змінами на краще у зв’язку з революцією. Тривоги – у зв’язку з російською агресією в Криму і на Донбасі, інфляцією та економічною кризою. Приємні ж емоції в мене пов’язані з десятирічним ювілеєм весілля та захистом дружиною кандидатської дисертації.

Зінаїда Василівна, продавець квітів

Дуже важкий рік. Як для країни, так і особисто для кожного з нас. Раніше квіти часто купували. А зараз – ні. Даються взнаки низькі доходи. У нас ж велика конкуренція. Ціни залишилися ті ж самі. Але навіть це не вирішує проблему. Я вже роками тут працюю, але таких складнощів ще не було.

Віталій Валентинович, пенсіонер

Хотілося б краще. Особливо хочу миру і спокою для України. Але маємо те, що маємо. Хоча треба сподіватися на краще… Бо без надії не прожити.

  Євгенія, перебуває в декретній відпустці

У нас близнюки. Роботи багато, час швидко проходить. Але рік був дуже важким.  Коштів ні на що не вистачає. Гроші на дітей надійшли в 4 місяці, хоча зрозуміло, що вони потрібні відразу. Сподіватися треба тільки на себе.

Параскева Михайлівна, пенсіонерка

Рік був би хорошим, якби не війна. А так одні живуть, другі страждають. Жінки залишаються без чоловіків, діти без батьків… Хіба так можна? Ви думали, що так буде? А я тим більше так не вважала! Раніше ще була якась довіра, а зараз крім білоруського президента нікого з владників не поважаю.

Богдан Лис, студент

Цього року закінчив 2-й курс. І за студентською програмою поїхав в Європу. Сказав батькові: «Дід не дійшов до Берліну, то я дійду». Поїздка була результативною в професійному плані і розширенні світогляду. Звісно і відпочили за той час. Із смішних випадків пригадую, як шукав вночі квіти, щоб подарувати дівчині. Загалом рік можна описати лаконічно так: революція, Європа, навчання, друзі.

Василь Куліш, хімік

На все життя запам’яталась Революція. Загалом, важкий рік для всієї країни. Серед приємностей – це час з родиною, перші віршики  і танцювальні успіхи  3-х річного сина.

Микола Гавка, фотограф

Для мене рік був успішним, бо я безробітний. Але то не біда, могло бути й гірше. Маю справу до душі – фотографію. Нею й живу. Загалом я оптиміст і ще маю надію на краще.

Оксана Василишин, ювелір

Радощів в цьому році не було. Єдине – на днях сестра народила синочка. Щодо ситуації в країні, не хочеться спекулювати темами патріотизму чи війни, але це наше життя. Невимовно жаль змарнованих молодих життів, лік яких давно вже йде на тисячі. Вони не заслуговують смерті, ні героїчної, ні якої іншої. Вони заслуговують на життя і продовження роду. На наших очах в’яне цвіт нації, який не принесе плодів. Але і це не найгірше, гірше те, що рід свій продовжують ті, що несуть і беруть хабарі, ті що йдуть по головах… В якому місці розірвати цей зачарований круг? Питання риторичне.

Андрій Романцов, редактор “Район-інфо”

2014 рік приніс нам стільки змін, як мабуть жодний інший, і для багатьох, думаю, він стане таким, який змінив усе життя. Питання – в який бік? В будь-якому разі за цей рік ми пережили стільки, скільки іншим поколінням, народам не судилося взагалі. З одного боку – краще б не переживати, з іншого – а може все ж таки це той шанс для кожного, який багатьом доля не дає? Щодо того чим цей рік запам’ятався: він був настільки перенасичений подіями, що екстремальні речі стали настільки ж звичними, як дощ у вересні. Помітив одну дивну річ – я практично перестав дивитись художні фільми і політичні ток-шоу. Потуги сценаристів і режисерів зацікавити глядача сприймаються… ну, скоріше, зі співчуттям. Багато речей у цьому році почали сприйматись інакше – і події, і люди. Що вразило – як швидко ми звикли до війни, і, одночасно – як легко багато хто зумів від неї відгородитися якимось внутрішнім бар’єром. Переконати себе, що нічого не відбувається, що до нього це відношення не має. Мене те, що відбувається на сході, торкнулося дуже близько, і тому вразило, що такий бар’єр я вибудував і в собі. Невисокий, але…
Чим ще? В 2014 році я побачив прикру річ – брехня повністю перестала вважатись чимось негарним, неприйнятним. Брешуть всі – російські і українські новини, політики і чиновники, опозиціонери і революціонери. І що найгірше – навчилися виправдовувати себе у власній брехні. Тому намагався бути чесним, але нерідко ловив себе на тому, що теж брешу і підсвідомо переконую сам себе, що це правда, просто трохи не вся. Це – з прикрого.
У 2014 році були все ж таки і приємні речі. Як не дивно – мені вдалося практично усе, що я хотів зробити в цьому році, по друге – суто в професійному плані, – я намагався бути правдивим з читачами і, здається, це також вдалося, ну, майже… Приємно, коли розумієш, що те, що ти робиш, комусь потрібно. В особистому – якщо в тебе на голові з ранку до ночі товчуться малі діти, а старші повертаються додому живими і здоровими, це перекриває всі негаразди.