Земельна війна Каспрука та Ко

 
Після відносного затишшя, у міській раді розпочалися чергові кадрові перестановки.

І якщо деякі звільнення та призначення були  прогнозованими і викликають мало емоцій. То деякі навіюють цікаві думки.

Приміром, коридорами Департаменту економіки вже давно блукали чутки, що Світла Хімійчук вже однією ногою на біржі праці, а директором департаменту стане член виконкому міської ради і колишній податківець Ярослав Городенський. Чутки справдилися.

А от проголошена кадрова революція у Департаменті містобудівного комплексу та земельних відносин стала громом серед ясного неба. З своїх посад підуть старожили цієї установи: головний архітектор міста Сергій Гомонович (на фото)та начальник управління земельних ресурсів Віталій Чинчик. Формально, розлучення відбувається полюбовно, за взаємною згодою сторін. Однак, містом ширяться різноманітні чутки про справжні причини такої кадрової ротації. Тай чого б люди йшли з таких посад?

Можна було б подумати, що Каспрук зачищає владне поле від людей Михайлішина. Але ця версія не витримує жодної критики, адже і Гомонович, і Чинчик дісталися Михайлішину у спадок від Федорука, і по-справжньому в його команді ніколи не були. І взагалі поводилися дуже окремо. І іноді навіть надто самостійно. Так звикли.

Треба шукати інші пояснення.   Цікаво, що з перших днів правління Каспрука, практично на кожній сесії, відбуваються гарячі дискусії по одіозних земельних питаннях , які проштовхує його команда.Деякі з них настільки одіозні, що  яскравими обгортками гарних формулювань проектів рішень, не приховаєш їхню суть. А суть: переможець отримує все.

Гомонович та Чинчик хоч і начальники, та також і  підлеглі  чиновники. Рішення вони готували, і по них доповідали. Але, якби без вогнику в очах. Це, на думку деяких депутатів, сильно дратувало Каспрука, і тих хто за ним стоїть. Окремі обранці натякають, що Каспрук чекав від Гомоновича та Чинчика, аби вони повпливали на депутатів по потрібних питаннях (як в кулуарах, так і в сесійній залі), щоб ті менше виступали, і більш «правильно» голосували.

Чиновники, судячи з  результатів голосування, або не впоралися, або не хотіли і не збиралися впоратися. І, як і за Михайлішина, намагалися триматися досить самостійно.

Останньою краплею, очевидно,  стала саме остання сесія, коли депутати провалили два важливих земельних питання, від яких залежить й сам Каспрук,  тому що це питання його покровителів, а це серйозно(на жаль, цю думку про те, що є покровителі, і у них є дуже конкретні інтереси, ніяк не заштовхати у деякі голови фейсбук-активістів ідеалістів, які, як у тому кіно : «тут розуміють – а тут не розуміють», це просто фішак активістів наглухо щось не розуміти) йдеться  про розподіл земельної ділянки на вул.Суворова,2Б(на фото – родове гніздо “фронтовиків”))) та про виділення приватній фірмі земельної ділянки біля озера на вул.Винниченка.

Темними коридорами Ратуші блукають чутки, що саме після цього Каспруку поставили чітку вимогу позбавитися Гомоновича та Чинчика. Він почав її виконувати, тому що дітися нема куди. Навряд чи Гомонович і Чинчик будуть виступати із викривальними заявами на адресу чинної міської влади. Робота в земельному департаменті завжди таїть у собі небезпеку стати цапом-відбувайлом з невеселою перспективою кримінального переслідування. Хоча знають вони навіть не багато… а все.  Може тому вони не бігають з гаслами про добру владу із щасливими і дурними обличчями, як наші міські блазні, які вважають, що владі не потрібна опозиція, а якщо потрібна, то якась інша – правильна, добра, лагідна, високоморальна опозиція. Така ж високоморальна, як сама теперішня влада))) Шкода, що Гомонович нічого не розповість про цю владу, тому що це вилікувало б може, деяких наших дурників. Хоча, мабуть, це невиліковне.

Тож такі часи, що краще йти з миром. Сумнівне будівництво гіпермаркету на Проспекті,131 (Привіт Гомоновичу), незрозуміла ситуація із виділенням земельної ділянки та спробою звести багатоквартирний будинок на розі вулиць Шевченка та Козачука (привіт Чинчику та Гомоновичу).

Тож, в цій ситуації цікавіше розмірковувати, хто посяде їхні місця. Конкретних прізвищ поки що ніхто не називає. Зрозуміло, що це мають бути зговірливі та вірні люди. Готові виконати будь-яку вказівку.   Та чи знайдуться такі ризиковані … Часи змінюються надто швидко, щоб розраховувати, що все завжди мірятиме мірками теперішніх владців. І тоді мірятиме законом.

Автор: Захар ПОДКИДИШЕВ

заголовне фото “Буковинської правди”