Гроші чи смерть. Таке питання для багатьох чернівчан є реалією.

 Автор: Труд Спільний)
  
Тут буде трохи про політиків, але одразу обмовимося, що насправді про критику не йдеться. Йдеться про те, щоб щось починали робити.  З радянських часів не вирішена проблема малозабезпечених хворих. Найбільш болісно це, коли йдеться про дітей. Яким навіть не дорікнеш, а що ж ви не заробили собі? Попри каміння, які кидають у радянське минуле( і часто справедливо), варто відзначити, що операції, навіть найскладніші були досить доступними і не робили заручниками хворого усю родину, коли люди залізають у величезні борги, щоб врятувати найближчу людину. Держава багато що брала на себе. Цю тему іноді піднімають політики. Здебільшого перед виборами. Після виборів, навіть вдалих, їхній ентузіазм стрімко чахне. У цій кампанії теми медичного забезпечння торкалися у у передвиборчих обіцянках та промовах Віталій Михайлішин та Олексій Каспрук. Зокрема, програма Михайлішина містила обіцянку зробити так звану “соціальну карту”, за якою, в тому числі, передбачаються і аптечні знижки.  Олексій Каспрук у ході тій же кампанії неодноразово говорив про те, що хворі діти не повинні помирати через нестачу коштів на ліки і також обмовився, що буде пропонувати, щоб пенсіонери, які отримують менше 2000 гривень пенсії у разі лікування в стаціонарах Чернівців отримували ліки безкоштовно.

На жаль, на жаль, ми бачимо безліч повідомлень у соціальних мережах  з проханнями допомогти дітям, яким потрібні кошти на лікування.  Люди  намагаються достукатися до сердець навіть зовсім незнайомих людей, позаяк іншого виходу немає.. Бо якщо в мирний час від держави марно було чекати суттєвої допомоги, то в час війни, це взагалі здається паралельні світи – світ хворих і світ політично стурбованих. Хтось у цьому світі думає, як врятувати життя близького, а хтось про партійність, чужі погляди  та іншу лабуду. Як приклад, за  життя 4-річної буковинки Насті Бортник (https://vk.com/nastysabortnuk) лікарі і батьки борються з квітня цього року.   У дівчинки складна онкологія – пухлина головного мозку. Почувши такий діагноз, навіть далека від медицини людина, розуміє – це шалені гроші. І шукали їх рідні, де тільки були сили. Перш за все через сільську, районну раду, через волонтерів, благодійні фонди і соцмережі.

Відтак, коли вже були певні кошти, поїхали на лікування у Рівне, – розповідає мама дівчинки Ангеліна. – Там для своїх, для своєї області діти лікуються безкоштовно. Не знаю, як це організовується. Але так є. 2,5 місяці ми там пробули. Витратили значну суму  на хіміотерапію. Точніше – «хімія» коштує більше 5 тисяч на один курс. Зараз ми продовжуємо лікування у Чернівцях. Пройшли вже 4 курси лікування. Залишилося – два. «Хімію» купуємо за власні гроші. Часто у дитини падають тромбоцити, електрощити і одне, що нас рятує: препарати крові нам дають безкоштовно. Це дуже важливо і цінно. Для онкохворих дітей так і має бути. Крім цього й хіміопрепарати мають бути безкоштовними. Та чи держава не має закупівель, чи що. Але безкоштовно «хімії» нема. Так і боремося за життя дитини. Пройшли один курс і поки є час шукаємо кошти на подальше лікуванні. Тут головне не здаватися, – каже Аліна Бортник.

Хворих дітей чимало.  Різні хвороби, різні історії, але одна потреба – їм потрібно не добре політичне слово, а … кошти.  Усім їм потрібні кошти. Очевидно, живи вони не в Україні, у багатьох з них  проблеми були би вирішені. На жаль, батьківщину не обирають. Ми пишаємося, що ми українці? Тож розкажіть це хворим дітям… Вони чекають на це 23 роки. У сусідній “диктаторській” Бєларусі ставлення до хворих дітей дещо інше. Їх лікують, досить часто безкоштовно, для них встановлюють дороговартісне обладання, щоб виправити помилки природи чи батьків…

Ми подали інформаційний запит від “Чернівці Таймс” до міського департаменту охорони здоров’я. Який відповів, що, цитата:

“...з ініціативи міського голови проходять зустрічі з підприємцями міста, за результатами яких залучаються додаткові благодійні кошти на лікування важкохворих дітей. За сприянням управління охорони здоров’я міської ради на оперативне втручання з приводу трансплантації органу дитині В. було залучено 28,0 тис. грн. благодійних коштів”.

Тобто за поточний рік хтось 28 тисяч дав якійсь хворій дитині, але хтось, не влада. Влада просто “брала” участь. І, зрозуміло, що для трансплантації органу потрібно, як правило більше 2 тисяч доларів(хоча у відповіді не повідомляють про який саме орган йдеться. Хоча звісно і це щастя і величезна допомога. Щодо зустрічей міського голови із підприємцями на цю тему, чи було це взагалі, вже вибачте, маємо сумніви.  На жаль, ніколи прес-служба міської ради не повідомляла про подібні зустрічі, а вони, як правило, не втрачають таких фактів. Знов такі, не йдеться про критику. Просто, не губіть теми. При владі – то зробіть щось змістовне для слабких, для дітей, які не винні, що народилися у цій країні, в якій люблять бити себе  в груди. Дещо зроблене, кажуть у департаменті:

.”…за рахунок місцевого бюджету в поточному році на реабілітацію та лікування за межами області було направлено та оздоровлено 10 дітей-інвалідів. Сума витрат склала 53,6 тис. грн”

 Десятеро?  А скільки їх у нас в місті?

 Дещо. кажуть, зроблено.  Частина абзаців відповіді, яку досить довго складали, починається словами “з ініціативи міського голови”. Тож ми трохи прорекламуємо міського голову. Ось, що пише департамент, який, щоправда, думав над відповіддю:

“З ініціативи міського голови та за сприянням управління охорони здоров’я міської ради міським бюджетом в серпні 2014 року було додатково виділено    100,0 тис. грн. для закупівлі медичних препаратів для хворих з патологією судин головного мозку в КМУ «Міська клінічна лікарня №3», 200,0 тис. грн. для оплати за безкоштовні рецепти в поліклініках міста та 100,0 тис. грн. на пільгове зубопротезування для малозабезпечених пенсіонерів міста”

 Дуже надіємося, що цей абзац натхненний не бюрократичним запопадництвом, а певними реаліями. Однак, про дітей. Справді, чи можуть вмирати  у європейському місті діти просто тому, що не немає грошей. Колись Папієв пропонував ввести податок на утримання команди “Буковина” – гривня в місяць з чернівчанина, щоб у міста була команда.  Мабуть ще цікавішою і шляхетнішою  була б пропозиція ввести податок на хворих дітей. Не одну гривню, це якось ганебно мало, а припустимо, 50 гривень. Слабо усім сердобольним мешканцям Фейсбуку платити по 50 гривень, щоб в європейському місті одужували діти? Чи не слабо? Подивимося.

Хто першим зробить неординарний крок?