УРОКИ НЕНАШОГО(скільки триватиме маразм??)

автор: Сергій Воронцов

Наші шкільні уроки   стають дедалі більш політизованими. Тим більше, уроки гуманітарні. Дітьми та їхнім правильним вихованням звітують дорослі, забезпечують своє карєрне та політичне майбутнє.   Своє. А що вони забезпечують дітям?

Ми вважаємо, що приносимо велику користь дітям, адже вони такі необізнані, наївні. І увесь смітник(чи квітник?) у наших головах,  ми даруємо їм, нашим дорогим. Звісно, це неабияк наближає нас до Європи, ми ж відкидаємо ніби радянську ідеологію. Пропонуючи — іншу. Ми скидаємо памятники. І ставимо – інші. У нас свої герої, своє тлумачення, очевидно – найвірніше. Спитаєте, а як інакше? Ніби всюди так. Але чи всюди?

Тексти, які я запропоную, я взяв з  посібника по перекладу із англійської мови. Це стандартні американські дидактичні(повчальні) тексти для дітей середнього віку. Вони коротенькі. Вас чекають несподіванки:

Цитата один

Пастор Джон Оберлін

“Коли пастор Джон Оберлін зустрічав двох людей незгідних між собою, то він запрошував їх до свого кабінету. Розсаджував за стіл з обох боків. Потім показував їм картину, яка висіла на стіні. ” Що ви бачите на цій картині?”? ? – запитував він. Один дивився і казав ” Квітку”. Інший з іншого боку казав:  “Птаха”. І вони знов починали гаряче сперечатися. Тоді пастор пропонував їм помінятися місцями. І коли вони дивилися на картину з іншого кінця(місця), то бачили, що на картині можна побачити і квітку, і птаха. З різних боків картина виглядала по-різному.  Тоді пастор, мяко казав: ” Все залежить від вашої точки зору” .

Висновок: Якими б вагомими не здавалися ваші висновки, ви можете тільки сказати: ” Я розумію це так, мені так здається”

 Цитата два:

Генерал Дж. Чишолм попереджає:

 Те, що потрібно дітям від батьків, – це не опис світу, яким він є зараз, не описання упереджень предків, а великий дар свободи думати, можливість відкрито дивитися на світ і складати свою власну думку про нього, та про те, як краще встановити зв’язок із реальністю”

Різницю починаєте розуміти. Між НАШИМ підходом та ЇХНІМ?

Цитата три:

Інструмент №1  у мистецтві думати, це фраза : “наскільки я знаю”, яка вічно нагадуватиме нам, що причини того, що відбувається  – є складними, і ми ніколи не можемо пізнати цього у всій повноті”

Нашим би політикам , які все знають, де чорне-де біле, а журналістам обов’язково треба дати їхні дитячі підручники)))

Цитата чотири:

“Любіть своїх ворогів, – сказав Бенжамін Франклін, – тому що вони нам розповідають про наші помилки”

Непопулярні особистості, газети та журнали , часто бувають жорсткими критиками  і спеціалістами знаходити факти , які ясно можуть довести правоту їхніх позицій і відкрити слабкість доводів їхніх опонентів. Коли ми відмовляємося перевіряти факти, ми обираємо невідання замість знання”  

Цитата пять:

 “Коли ми шукаємо раціональне пояснення, то ми можемо пояснити, що завгодно, і таким чином, що незважаючи на те, що ми робимо, ми завжди праві, а інший завжди не правий, хоча він робить те ж, що і ви. Біблія попереджає нас: кожен вчинок людини є правильним, але лишень у його власних очах”

А де ж про ворогів???Щось не недопрацьовують американці)))

Як ви вважаєте, скільки з цих цитат співпадають по духу із пропозиціями щодо навчання чернівецьких дітей, які висунула нещодавно ВО СВобода(до речі, пропозицію прийняли, як слушну). Це до прикладу. Проблема багато ширша. Як ви вважаєте, чий підхід кращий? І де житиме у мирі?  Там чи тут? Як скоро застаріють американські навчальні тексти? А як скоро – наші?

Гадаю, продовжувати не треба. Безумовно, що ця наша фейсбучна вакханалія ненависті, яку спостерігали, всезнання, найчорніших побажань,  тощо(яка, на щастя, йде на спад) пояснюється лишень тим, що ніхто з вітчизняних аматорів ненависті не вчився в американській школі і не читав цих текстів))))Жарт.

На жаль, подібних до наведених текстів немає в українських підручниках. А я б цього палко бажав. Надзвичайно палко і не жартуючи. Проте там є інші: про вічно поганих та вічно хороших. Тепер, починаючи з абетки, наші діти знають, як все було насправді, у що вірити. Хіба незручно? (Ось, американські не знають. Їх вчать – знайдіть самі. а це так важко)  Наші будуть добрими громадянам, говоритиме приємні батькам речі. Вони матимуть дуже зрозумілу картину життя. Дуже.  На превеликий жаль.  Отже,

Можна усвідомити нарешті, в чому неймовірна різниця, безодня: між підходами. Між бодай відносним здоров’ям і схибленістю у чорно-білих тонах.