Троє у човні “Народного Фронту”, не рахуючи Ястремського. Про що говорять депутати?

Не зважаючи на розпал політичних пристрастей, сьогоднішня прес-конференція кандидатів-мажоритарників від «Народного фронту» по Буковині Миколи Федорука, Олександра Фищука, Віорела Ястремського та Максима Бурбака справила дещо гнітюче враження. Нудно, панове. Жодних сенсаційних заяв озвучено не було.  Прес-конференція нагадувала пенсіонерський пікнік на узбіччі.

Зібралися отці української демократії  трохи потеревенити. Але якщо, щодо Федорука і Фищука, то їх справді можна назвати отцями нашої демократії, оскільки вони були серед тих, хто збудував країну, в якій нам так “щасливо” живеться, то Максим Бурбак , можна сказати, “отець демократії по зальоту”.   Хоча збори в цілому нагадували не демократичні, а зовсім інші часи..

З першого погляду на поважну президію хотілося позіхнути та згадати компартійні часи.  Віорел Ястремський виглядав у компанії київських зубрів інорідним тілом. Але це справа часу. Зіллється з депутатськими масами(якщо фартовий), навчиться хнюпити брови і вірити у те, що говорить. Поки, що здається – не так вже виходить.

 Ключовою мантрою шляхетного зібрання  було те, що ми тепер живемо у парламентсько-президентській республіці, і, обираючи парламент, люди обирають собі прем’єр-міністра. Першим номером у списку «Народного фронту» є чинний прем’єр Арсеній Яценюк, якого партія буде висувати і після цих виборів.

Цю мантру як  годиться озвучив міністр інфраструктури Максим Бурбак. Інші йому піддакували. Це нагадало ще й збори кришнаітів, коли головний заспівує “Харе Кришна”  і за ним повторює увесь хор наближених:  “Харе, Харе”.  І по барабанам. Отже, усі хвалили Арсенія Петровича. Арсеній Петрович очолив уряд у складний час, стримав розвал економіки, відновив збройні сили, і зробив ще багато корисних справ ( які, щоправда, в упор не бачимо).
Микола Федорук згадав, що десь у середині 90-х років він дав інтерв’ю якомусь телеканалу і говорив про Яценюка, як про перспективного політика. Добре, що не згадав, як він колисав Арсенія Петровича, а той вкусив його за палець(маленький пустунчик, але вже зубастий). Рукописи звісно не горять, але пророцтва Федорука щодо майбутнього прем’єра знайти буде важкувато. Чи були вони? Втім,  спогад  Миколи Трохимовича, гадаю, зарахований, не як краєзнавчий нарис, а  як свідчення  відданості вождю.

Принагідно Федорук побідкався, що держава йому оплачує номер у готелі «Київ» розміром 12 квадратних метрів (інші депутати-буковинці, окрім Фищука, цією пільгою, взагалі, не користуються). І ледь не поклявся на Біблії, що за наші з вами податки користується лише потягом «Київ-Чернівці». Куди ж гроші пішли?(дивіться ТУТ) Невже зараз стільки квитки у Києв коштують?

Максим Бурбак, у свою чергу, похвалився, що на період агітації пішов у відпустку. Під час неоголошеної війни керівник стратегічного міністерства замість того, щоб «підвозити снаряди» розгулює Бесарбщиною і влучно накидує локшину на вуха виборців. Не дивно, чому залізничники вимагають у Яценюка відправити Бурбака у відставку.

Федорук та Фищук похвалилися, що не голосували за закон про особливий статус Донбасу. Голосування було таємним. Як вони голосували насправді перевірити неможливо. Але прогин перед патріотичними виборцями теж зараховано).

На цьому, в принципі, і завершили. А те, що конкретного зробили Бурбак, Федорук, Фищук в уряді та парламенті, і з якими конкретними пропозиціями вони йдуть до наступного парламенту, залишилося поза кадром.

Захар ПОДКИДИШЕВ