Марія Матіос побувала у зоні АТО і порадила агітаторам за війну відправитися туди ж

Марія Матіос була там, де йдуть бойові дії – Семенівка – Дружківка – Констянтинівка – Слов’янськ – Краматорськ – Маріуполь.

У щирій та невимушеній обстановці прикордонники розповіли їй про умови та складнощі служби, про підступність ворога та напругу передової.

В Маріупольському загоні Морської охорони розмова відбувалася просто під час чергового мінометного обстрілу прикордонних катерів.

Після поїздки письменниця та нардеп написала проникливі слова на свої сторінці у Facebook.

… – “Мінус” два на поверхні бліндажів удосвіта. Гул пеленгаторів. Силуети “Градів” на обрії. Здорові жарти. Стиснуті зуби при згадці про загиблих побратимів. Розмови про боягузтво і честь. Рятівні спальні мішки. Прощальні обійми, подяки за турботу і за “безбашенний” приїзд.

І ЖОДНОЇ ПАНІКИ чи СКАРГИ!!!

Тільки спокійне прохання втрутитися при можливості (зимова форма, тепла білизна, тепловізори, увага до сімей загиблих і поранених) і т.д.

Завтра піду до тих, хто ВЖЕ нібито ВІДПРАВИВ аж 30 тисяч зимовоі форми на фронт…

А тим, хто закликає битися до останньої краплі крові, переказую, що на передовій ще є багато місця і роботи таким сміливцям у Бріоні і Луі Вітон із студії Шустера. Щоправда, там, на фронті, не бачили нікого з них, чиї напомаджені парсуни мозолять очі з розкішних білбордів – розтяжок уздовж траси Харків – Полтава – Київ.

Мінні “розтяжки” у придорожніх кущах на Донбасі і рекламні розтяжки ціною в один тепловізор – это две большие разницы, сказали би в Одесі. І якось вони не в’яжуться з тою патетичною любов’ю до України, “від якої подеколи ригати хочеться” (сказала колись моя “Москалиця”)!

Думаю, ніхто не має морального права імперативно говорити про війну, на війні не побувавши й години. Хоча чому… Харківські блокпостівці кажуть, що дехто із політичних піарників “війни до останнього патрона” на справжню війну далі Ізюму без охорони і телекамери не їздять.