Ворожбит Андрухович і доля фестивалю ” Мерідіан Черновіц”

Так і не дочекалися Чернівці якогось зацікавленого матеріалу про фестиваль “Meridian Czernowitz”, який відбувся 5-7 вересня у Чернівцях. Ніби даремно гості розкидували метафорами та майже закінченими есе.  Це подекуди було схоже на чемпіонат по інтелектуальному у-шу. Тільки замість фізичних рухів, були рухи, слів, ідей та метафор.  Перегорнув  сторінки тижневих наших газет, побачив інтерв’ю з якимсь цікавими гостями, але  огляду фестивалю нема. Що є знаком, на мою думку, не тільки лінощів і нефаховості журналістів. А дещо іншого

Юрій Андрухович між тим, заявив, що у нього передчуття, що цей фестиваль є останнім. Спочатку я сам для себе пожартував, що фестивалі, які були до того, закінчувалися якісними вечірками, а в останній усі були напрочуд тверезими і неймовірно розумними, і це, да, безумовно може свідчити про початок кінця. Але, власне, і слова Андруховича також є знаком. Він сказав їх зараз, а не у попередні чотири роки.
У мене кілька версій того, що відбувається, окрім власне фінансової сторони питання. Ну, перше, саме на цьому фестивалі стало помітно, що фестиваль був чернівецьким умовно, а зараз зовсім перестав їм бути. Чернівці є місцем локації. Власне те, що уся тусовка рванула далі до Львову і у Польщу, немов переїзне шапіто з акробатами, екзотичними звірами і чемпіоном з голодування  Нільсеном – є символічним. А відсутність звязку фестивалю із назвою “Meridian Czernowitz” із Чернівцями, звісно цікаве, і також можна вважати символічним, але насправді це шкодить.

Отже, Чернівці і Буковина представлені були умовно. І, переважно знайомими і потрібними людьми. Чомусь це одразу накладає на заходи печатку приватної справи.  А це погана печатка.  Фестиваль може жити, лише коли він реально відображає літературний процес, коли він користь приносить, так би мовити, нові імена відкриває, нові грані і видає по-справжньому нові фішки тощо. Цього разу ми не побачили навіть альманаху фестивалю, який представляв імена, принаймні незнайомі українським читачам. Писав вже колись роки два тому, що дуже шкода, що чернівецькі ніяк не представлені. Шкодить фестивалю. Але потім зрозумів, що займатися такою муторною справою, як кастинг, відбір ніхто не буде. Скажу, навіть, чому. Тому що дирекція фестивалю нині, а може і завжди, не могла провести реального кастингу, а орієнтується виключно на відомість, популярність і т.п. Тобто, там немає людей з реальним поетичним слухом. Ну, уявіть, що музичний фестиваль проводила людина, яка би була глуха. Орієнтувалася б в якихсь рейтингах, але не мала власної думки, не була здатною на відкриття. Що відбувається у такому випадку? А власне, губиться така річ, як стиль. Єдність задуму. Люди хоч і йдуть з досвідченими поводирями, але….

 Напочатку Ігор Померанцев представляв фестиваль, як свого роду фестиваль “метисів”, себто поетів, які живуть у багатомовному середовищі, таких собі полукровок, поетів неймовірно різноманітної центральної Європи, але цей мотив стає малопомітним(очевидно це виявилося трудомістким), зараз були присутні в основному німецькомовні поети, які куди не приїжджають, там і каються за усіх убієних не ними євреїв. Справа ця в цілому ідіотична, до речі. Пишу, не тому, що мені не шкода євреїв, я мабуть один з небагатьох журналістів, хто цим питанням уважно займався. І більше чим я про все це тут мало хто писав.  А тому що нема нічого легшого за таке німецьке каяття, і безпечнішого, і малоцікавого якраз чернівецькій публіці. І це ніяка не література, і не каяття, швидше політика. Чи така нова етика і релігія. Шлях Дао німецькомовних філологів. У німців новий символ віри, і новий образ “хорошого” німця,але при чому тут сучасні чернівчани? Це суто німецька справа. А ось, щодо припорошеної ідеї “метисів”, то для Чернівців вона все ще доречна.  Німецька складова в нашому місті зникла, а ось румунська доволі сильна. Нуль уваги з боку фестивалю. Хоча здавалося б що простіше?  Це знов про стиль.  Звісно, скажуть мені, спроби залучити румунів  були вже, але особливого успіху тоді не відчули. Це знов таки про кастинг і стиль. Був би справжній кастинг, був би успіх.  До речі, знаю, що румунській громаді міста присутність румунських поетів була дуже приємною і цікавою. Сама українська поезія  Чернівців теж може бути представлена досить цікаво.
Закінчуючи думку про німецькомовних поетів, їй-богу, коли Андрухович сказав, що написав нові вірші, і це були чотири величезні клапти про чернівецькі синагоги, я подумав що сила кліше, формату незбагненна  і звалила навіть такого оригінального митця як Андрухович. Ну невже доля чернівецьких синагог хоч якось його РЕАЛЬНО цікавила.З тих написаних ним клаптів, до речі, це абсолютно не помітно. Я подивився на поета уважно і у мене було відчуття, що він тільки-но приїхав із якогось європейського СРСР: та сама впевненість у завтрашньому дні і розуміння своїх зобов’язань перед європейським суспільством.

Було, звісно, й немало цікавого у фестивалі. Креативні способи подачі тощо.  Цікаві теми дискусій. Звісно, для України цікава і достатньо нова сама ідея літературного продюсування.  Тобто є потужні позитивні риси.

Але… Фестиваль, який не обіцяє відкриттів, а юзає вже відкрите, фестиваль “метисів”, який чомусь виїжджає на потужній  українській поезії Жадана, Андруховича, і лише одного “метиса” самого Померанцева і, звісно, психотравмах німців.  В цілому, що фестиваль дає українському споживачеві культури нового? А відтак… ну, да. Йдуть знаки.

Якщо філософські підсумувати: Життя  в якомусь сенсі прагне чогось нового, це обовязкова умова,  і не любить суто приватні справи,  тісні тусовки тощо.

 А до інтуїції Андруховича я б дослухався. Поети, вони як циганки … І з фондами несентиментальні, і провидці непогані.

Я б додав ще щось цинічне і просте. Так думаю, що проблема ще й в тому, що своїх сил не вистачає, але у вузьке коло не хочуть пускати фахівців. Тому що тоді треба ділится.  Треба. І це навіть було б корисно. Але ми у Чернівцях, крихітко)))) З усіма витікаючи паралелями і мерідіанами

Сергій Воронцов

 Використані фото  Ростислава Шпука , серія Б.О.М.Ж.

 На фото: Юрій Андрухович, Юрко Іздрик,  Тарас Прохасько.