Анатолій Никифоряк: “чому це відбулося достатньо підло?” (скандал з ТВА. Чому нудить?)

Анатолій Никифоряк – ведучий передачі “Політика” на ТВА

З телеканалу  ТВА пішов журналіст Анатолій Никифоряк, ведучий передачі ” Політика”(одного з основних продуктів цього телеканалу). Пішов і  навіть дав коментар з цього приводу, що внесло так би мовити нові трепетні  нюанси у ситуацію.

Нагадаємо суть скандалу, тому що зазвичай її доносять доволі незрозуміло. Журналісти Іван Гончарюк та редактор Юлія  Сафтенко спокійно працювали на телеканалі ТВА і сіяли розумне, добре і вічне, як вони собі його розуміли.

Якось Іван Гончарюк зняв репортаж про Сокирянське “Межигіря” і земельні схеми у Сокирянському районі.  Репортаж вийшов гострий, редактор Сафтенко його благословила. Рейтинг,  певно, звично поповз.  Але заступник прокурора п. Банчук  чомусь  подав  до  суду, де вказав, що подана недостовірна інформація.

До революції, чиновники, як правило, до суду на журналістів не подавали. Це якби за низький сорт вважалося.  Це як аристократу змагатися на дуелі із роботягою, або як раніше казали – “плебсом”.   Однак, очевидно, зараз  це вважається доцільним.

Не хочеться давати оцінку, але якщо у тебе немає реального компромату, а треба зробити гострий репортаж, то він має бути слизький, як обмилок, щоб не було за що вчепитися. На жаль, у цьому репортажі були вказані конкретні прізвища, були показані конкретні будинки тощо. А ось з серйозним підтвердженням фактів якось не склалося. Тож вся слабка надія на суд, якому здасться, що інформація була подана коректно.

До речі, зазвичай журналісти  оприлюднюють лише частину компромату, щоб у разі чого можна було б заткнути рота кому завгодно, а не бігати до суду.   Сафтенко і Гончарюк, на жаль,  очевидно більше фактів не мали, окрім “люди кажуть”,  і навіть не змогли налякати тим, що зберуть таки реальний компромат.  Де Галиць, який би їм розповів про плінтус?

Потім…

Директор Сарафінчан(на фото поруч), який, очевидно, зрозумів, що ще пара-тройка таких  репортажів і родина Пишних може піти на паперть, почав робити оргвисновки. Звільняти Сафтенко і Гончарюка. І, судячи з того, що розповідають підлеглі, що називається теж “зажог”:

Зокрема, Іван Гончарюк розповів  “Телекритиці”, – ”  нам зламали сторінки в Facebook, директор прочитав наше приватне листування(з Сафтенко) перед усім колективом». Висота відносин, звісно, вражає.

 А сьогодні Анатолій Нікіфоряк у ексклюзивному коментарі агенції ” Букінфо” висловив свої враження щодо цього конфлікту, і чому залишатися на телеканалі йому несила і  з 20 вересня, після відпустки, він звільняється. Коментар Никифоряка взяв журналіст В.Звенигородський. Цитата:
«Керівництво вже повідомлене, телеканал напевно шукає людей на моє місце. Звільнення – це моя принципова позиція. На мою думку, директор неправомірно звільнив з посад журналіста Івана Гончарюка та головного редактора Юлію Сафтенко, моїх колег та друзів. Гадаю, тими методами, якими він це зробив, це є негідно і неприпустимо. Надалі залишатися в колективі я не зміг. Хоча конкретно до мене ніяких зауважень не було, ніяких конфліктів із Валерієм Сарафінчаном в мене також ніколи не було. Але так як він вчинив з колегами… Мені це не підходить, я там себе почував морально незручно. Тому я солідарний із Юлією та Іваном, пішов з телеканалу», – розповів кореспондентові БукІнфо Анатолій.

Він вважає, що причиною звільнення колег є приватний конфлікт.

«Напевно мало місце персональне несприйняття Юлії Сафтенко директором Сарафінчаном. Цей внутрішній конфлікт він не відмежував від професійних стосунків.

Чому це відбулося достатньо підло? По-перше, Сарафінчан озвучив при всьому колективі приватну переписку між Юлією та Іваном із Фейсбуку. Аргументував це тим, що був відкритий акаунт на робочому комп’ютері, а, відповідно, оскільки вся техніка є власністю компанії, тому він мав право це робити. По-друге, в день, коли він повідомив про їхнє звільнення, мовляв через сюжет про «сокирянське Межигір’я», який вийшов на ТВА і спричинив судовий позов з боку прокуратури, нібито той сюжет є поганим, непрофесійним, люди пішли додому. Виявляється, на той час вони були не звільненні, а з того моменту Сарафінчан почав рахувати їхні прогули. Фактично він взяв їх «на понт», тоді нарахував три дні прогулів, а потім звільнив за статтею»

 Наостанок. Цікаво, що Анатолій Нікіфоряк каже:

 “Наступного дня, коли сюжет вийшов в ефір, усі говорили який він вдалий, включно з директором (Валерієм Сарафінчаном, – БукІнфо). Два тижні ніхто ніяких претензій до нас не мав”

 З чого можна зробити висновок, що і сам Сарафінчан не розуміє, що у репортажі може бути, а чого не може бути ніяк.

Коротше, з цього всього: тому так і живемо.  Інших причин нема.

Андрій Струм