Молитва Палійчук. Духовні скрепи буковинської освіти
Автор: Святослав Вишинський
Чекають не тільки на сподіване завершення АТО, початок нового політичного циклу, але й на початок нового навчального року. Скоро 1 вересня. Як завжди, в черговий раз перепишуть підручники – і далеко не тільки з історії, але й з усього, на чому можна буде нажитись. Тоді як призначенці нової влади спробують продемонструвати себе на поприщі безкінечних реформ – на ділі ж усе обійдеться «показухою» і косметичними перетурбаціями.
Найперше демонстрація відбудеться в таких тонких матеріях, як мораль і духовність. Адже у країні, де діряві дороги, де в обласному центрі зразка Чернівців немає гарячої води – реформи починаються… з молитви.
Такою є ініціатива першого післямайданного керівника департаменту освіти і науки Чернівецької ОДА Оксани Палійчук. Добровільно-примусова молитва і виконання національного гімну стануть новою традицією буковинських шкіл аж двічі на тиждень – у понеділок уранці і в п’ятницю після занять, з відпочинком від України на вихідні.
Щось подібне в чернівецьких школах уже було років п’ятнадцять тому – починання не прижилось, але ідея, як видно, багатьом довподоби. Сама Оксана Палійчук усміхнено запевняє, що про примус, звісно, не йдеться, і все відбуватиметься «тільки за згодою» «всієї шкільної громадськості». Втім, в освіті ця практика добре відома, адже на «добровільних» засадах на Буковині відвідували концерти, і створювали масовку на нафталінові свята, й організовували підписки на сумнівні видання, і навіть скидались на подарунки керівникам.
Але навіть якщо допустити свободу відвідувань, то їх механізм доволі туманний: чи значить це, що кожна школа прийматиме рішення сама і в цілому, чи кожен працівник і школяр прийматимуть це рішення за себе? В будь-якому випадку, це чи не найкращий прецедент для розколу будь-якої спільноти – і далеко не лише на релігійному грунті.
Як же новація вписуватиметься в розклад навчання – усміхнена Оксана Палійчук пояснити навряд чи зможе. На її переконання, «режим роботи школи не зміниться», забуваючи, що в такому випадку всім школярам і вчителям доведеться приходити на заняття щонайменше на 15 хв. раніше, а по п’ятницях – щоразу імпровізувати, адже і в молодшій, і в старшій школі заняття закінчуються в різний час, як і робочий день учителів різних спеціальностей.
Напевно, не один чернівчанин, почувши про духовне нововведення, подумав про себе, що в боротьбі за мораль і чистоту звичаїв деяким чиновникам варто би почати із себе.
Поки що ніхто не почув від пані Палійчук планів з дієвого реформування і дебюрократизації довіреного їй відомства, конкретних установок на боротьбу із корупцією, кумовством, «кришуванням», «показухою» і «папероїдством», якими як ніяка інша галузь може похвалитись буковинська освіта. Де ж її реальні успіхи? Хоча би на поприщі дерегуляції, запровадження виборів завучів і директорів шкіл, нормалізації навантаження, покращення якості шкільного харчування. Де пропозиції щодо системних змін, де конкретика? До речі, як там горезвісні вбиральні у сільських школах – тему все ж закрито “попередниками”, чи на тлі молитовного єднання нації це не першочергово?
Замість симулювання «духовних скреп» українського суспільства, слід би задатись вічним питанням про суддів. (від ред. – духовні скрепи, хто не знає, улюблений тренд путінського суспільства, коли замість простих адекватних кроків, на кшталт, боротьби із корупцією, покращення орагнізації, лохам-виборцям пропонують задовольнитися “духовним”)
Хто вони? Історично складається, що більшість очільників освіти в Україні, керуючись навіть найкращими намірами, не просувають її ні на крок уперед, на ділі оступаючись на крок-півкроку назад, у таке «світле» і таке радянське минуле.
Поборюючи комсомольські традиції, ми тільки виплескуємо їх із себе – і вся ця «шароварницька» метушня виглядає не інакше, як «русский мир» навиворіт. Хоча і по-українськи усміхнено.Так уже було при президентстві Леоніда Кучми і Віктора Ющенка – і, як видно, Україні це особливо не допомогло.
На місці чиновників я би краще задався питанням, чи можна примусом плекати любов до Бога і Батьківщини? Чи достатньо авторитетними і морально чистими для такої почесної місії почуваються чиновники Буковини? На місці ж людини з філософською освітою я задаюсь питанням про смисл подвійної гри, яку ведуть влада і суспільство…
Направду ж усе це більше нагадує «оковтирання» на хвилі трагічних подій, а з тим і дає зрозуміти, що після усунення одіозного Михайла Бауера жодних системних змін в управлінні освітою не відбулось. Що буде далі? Рейтинги моральних авторитетів і вишиванки по вказівці? Любити Батьківщину українці навчаться якось і самі, без держави та сценічних ініціатив. Аби тільки не заважали – і не замінювали молитвами і без того жебрацьку вчительську зарплатню.
Коментарі
Если бы кто знал, какая это животрепещущая тема!
Детям нашим тяжело. так как с малых лет они
ощушают фальшь, двойственность нашей жизни.
Помолиться, кто хочет, они могут и дома.
Общая молитва им скоро надоест и будет формальной.
Можно по согласованию с учителями и учениками
проводить урок – 2 раза в месяц. Это 10 минут
на изучение молитв, история религии, как поступать
в тех или иных жизненных ситуациях , как общаться
с людьми, отношения в семье. Доступно по возрасту
это должны проводить ТАЛАНТЛИВЫЕ ЛЮДИ.
Було би ідеально перевірити зранку їли вони чи ні
і що , розказати , що краще їсти на сніданок ,
на обід , на вечерю, поговорити, що турбує
дитину. Який порядок в сумці, звернути увагу,чи
приймають вони участь в різних іграх.
Можна завести в школах маленьку часовню.
Там проводити молитви, щоб діти міняли обстановку,
щоб це було схоже на справжнє життя.
Це треба любити свою справу, працювати по повній,
а де у нас такі люди.
Какое будет наказание если ученик опоздает или не явится на молитву?
К “анониму” А для чего тогда уже проводят урок “виховна година ” (“позакласне спілкування”) ?
Виховна година проводиться 1 раз на тиждень.
А це потрібна жива робота кожний день , кожний
час, формірується людина.
У нас одна брехня всюди – і маємо те, що маємо ,
а це ДОЛЯ КРАЇНИ.
А выяснять причины массового сколиоза и плохого зрения у детей не пробовали?
А взвешивать рюкзак не пытались?
А прекратить задавать задания, которые предполагают участие родителей не пробовали?
А минимизировать количество времени, которое находится ребёнок в школе в душном помещении не пытались?
А прекратить практику идиотских открытых уроков, на подготовку которых учителя тратят кучу времени вместо обучения детей, не пробовали?
Хотілося, як краще, а получиться , як завжди.
Щоб поміняти покоління, треба поміняти ЖИТТЯ.
Повторяю вопрос: “Какое будет наказание если ученик опоздает или не явится на молитву?”
Прекрасно озвучили школьные проблемы. Все
мы родом из детства. И скалиоз, и плохое
зрение и другое – это всё прблемы
здоровья на всю жизнь. Хотя бы эти
вопросы решали. Да где там. Всё формально
решается. Это удар по будущему страны.
Понять бы это керивныкам освиты.
Никаких наказаний не должно быть, это его
добровольное дело. Это начинание сойдёт на нет, будет проводиться для галочки, формально.
Молитва должна звучать в душе, в церкви надо
молиться , допустим с родителями.
В школе должны проводиться уроки социальной
адаптации ученика, так сказать жизненные уроки.
У нас все дела начинаются как “добровольные”, а заканчиваются принуждением.
Нельзя принудить – верить в БОГА. Это ещё
хуже.
Не схоже, щоб ця жіночка , щось кардінально
змінила.
Талантливые люди, как правило, не идут в школу,
так как зарплата – минимум, а второе , их успешно
выталкивает окружающая среда , которая любит
серость и ” людей в футляре.”
Простите, вежливо интересуюсь, что значи добровольно – принудительно , а ежели мой ребенок- католик, или положим буддист? Он в общей молитве что будет делать, ворон считать? А если нет, то кто и почему будет его заставлять?Как же свобода совести и вероисповедания?Там же где и люстрация и борьба с коррупцией?
Придумано, как всегда глупо, лишь бы что-то новое
ввести, для показухи. В Америке ребёнок ходит в
СВОЮ церковь с родителями. Представьте себе, что
ваш ребёнок не посещает эти школьные молитвы,
он будет себя в этом коллективе чувствовать некомфортнр
в лучшем случае. С самого начала надо поставить вопрос совести и вероисповедания.
Назначают людей, которые не думают о дальних
перспективах своих решений. А потом они смываются,
а общество должно расхлёбывать плоды их деяний.
Рассказываю случай из жизни: моя соседка по двору вышла замуж за мусульманина. Её ребёнок (5 лет) пришёл из садика, сложил ручки и начал молится “Отче наш”.
Ужас мамаши был в том, что она боялась, чтобы это не увидел отец ребёнка, так как у них в семье строго соблюдались мусульманские традиции. Ситуация была чревата тем, что был бы скандал, отец мог запретить водить ребёнка в садик, а мамаше пришлось бы уйти с работы и сидеть с ребёнком дома.
Эта проблема чревата трагедией, но кто же об этом
думает.
Чому дивуватися, на гребені майданного шумовиння ще не те спливло((((((((
Чем дальше , тем веселее. Наверное хочет выслужится перед кем -то .
Ще б варто було додати – “дебільно” усміхнена Оксана, чи як там її. Мені вона принаймні нагадує тупих сектантів, які проповідують слово боже. а це ж очільник освіти, страшно сказати. Б…
Краще б ввели для вчителів іспит з грамоти…, щоб зауваження в щоденник дітям з помилками не писали…)
Зомбіленд , білять…
На лице яркая посредственность , неумение думать.
Вот таких же она и воспитает- зомби детей.
И будут они пушечным мясом в чьих- то руках.
Тяжело на сердце от такой перспективы.
Ведь они молодые , красивые , здоровые.
Дайте им талантливых наставников.
Вона талановитих не підпустить, це факт.
Каждый урок должен быть простым, открытым,
обучающим конкретно , всё это не для показухи.
В том понимании, как у нас проводятся открытые
уроки, – очковтирательство и нервотрёпка.
“Реформи починаються з …молитви” – це показник
нашої слабкості і що нічого не буде зроблено.
Помоліться за нашу педагогіку , бо з такими освітянами ій гаплик.
Сплошна показуха і варіятство! І цей чиновник сидить в ОДА! Що змінив Майдан?
Змінив на гірше.
Вчитель -людина, яка навчає, а у нас уже в перші місяці у першокласників вимагають знань:
діти мають читати, рахувати, логічно мислити, малювати,
ліпити, складати- ще й на час:)
Я не розумію нашу початкову школу!
Дитину в школі мають НАВЧАТИ!
Батьки годинами сидять з дітьми за домашніми завданнями, тягають до школи п ятикілограмові рюкзаки, водять на додаткові уроки до цих же вчителів котрі навчають…
І це тільки у початковій школі, а що далі-то віз ще важчий:(
Це так , і питання треба поставити перед керівниками освіти.
Це якісь муки , замість школи дітей навчають
батьки. А батьки зайняті своєю роботою,
от і маємо малограмотне покоління.
Желательно, чтобы ребёнка довозили спецавтобусы,
а не вонючие и переполненные троллейбусы,
далее у учителя должен быть дружественный тон,
надо брать ученика знаниями , интересно подавая их,
а не грубыми окриками.
В младших классах , например в Америке, учителя
интересуются , что родители дали ребёнку на перекус , если недостаточно , ребёнка докармливают
в школьной столовой. Обязательно с собой –
маленькую бутылочку с водой.
Что наш ребёнок хуже? Переполненный автобус,
скалиоз от ношения тяжёлых рюкзаков, злые учителя,
неправильная еда и т.д. А потом, ах почему, ах почему. Больше движений, больше воздуха , больше
внимания к способностям каждого. Двойки не афишировать, плохие оценки не оглашать, нечего с детства ярлыки неудачников вешать на ученика.
Способности его изучать и развивать по максимуму.
Мадам Палийчук , тут сидением в кабинете, сладкими
улыбками дела не решить, тут всем надо работать
как рабы на галерах. Ради детей, ради будущего Украины.
В младших классах дети не должны знать об оценках друг друга . На них нет клейма неудачника.
Ребёнок сказал даже какую-то глупость , учитель
отвечает: неплохая идея, но надо над этим ещё
крепко подумать.
В младших классах дети должны много рисовать-
развивается моторика пальцев, это хорошо действует
на развитие мозга. Например , на уроке математики
задача : было 3 яблока прибавили 2 и т.д.
ребёнок рисует эти яблоки и многое другое
на уроках он изображает в виде рисунка.
Один раз на місяць проводити урок здоров,я,
обовязково з першого класу.
Что за чушь! Вы думаете это поможет?
Месяц сидеть скрюченными за партами и дома корпеть над гигантским количеством заданий, таскать тяжёлые рюкзаки с дополнительными “друковаными зошитами”, и толстыми учебниками (которые можно было бы напечатать в 2-х частях, чтобы они были тоньше) и вы серьёзно считаете, что ещё одни 45 мин дополнительного нахождения в школе на уроке здоровья помогут?
Здоровье – это не чушь, это самое главное .
Вот эти 45 минут будут посвящены , как правильно сидеть за партой, как надо поднимать тяжести без
ущерба позвоночнику, какие учебники и когда конкретно можно оставлять дома, на каком расстоянии держать учебник , тетрадь , какая у
ребёнка должна быть обувь, чтобы потом не росли
косточки, какие должны быть резинки в одежде, чтобы не было в дальнейшем варикоза и т. д.
Всё это сделать наглядно и интересно. Даже как
сморкаться, чтобы не повредить ушам, как чихать в транспорте.
Какая подушка должна быть, как кушать и т.д.
Про які реформи ви говорите, якщо пані Палійчук навіть не знає, що приїхавши в колектив, потрібно представитись хоча б спитати чим живе колектив? які проблеми?. А проаналізувавши її дії то це не матушка, яких же вона божих заповідей дотримується, а казна-хто. Таке відчуття, що вона тільки кадровими питаннями вміє займатися, для кумів місця пробивати, але вона забула, що є сила і думка народу.