Історія чернівецьких бронежилетів. Гроші за «ЩОСЬ»

Автор: Захар Подкидишев

Красива чутлива історія про закупівлю Чернівецькою міською радою військового спорядження для чернівецьких хлопців, які воюють на сході України, обернулася  скандалом. Скандалом гучним. Спочатку було кілька доволі критичних телерепортажів. Сюжет вражав. Ось він: спочатку  заступник міського голови Олександр Паскар запевнив журналістів, що бронежилети відповідають усім вимогам, потім запропонував взяти участь у перевірці пластин жилету на полігоні, а ПОТІМ… виявилося, що пластини жилету, витримавши кілька іспитів різними видами стрілкової зброї, після перевірки ручним кулеметом Калашникова перетворилися на решето.

Так і пішло по більшості каналів: спочатку оптимістичні запевняння Паскаря( на фото – поряд), що все окей, а потім здивований військовий, який тримає пробиту кулями пластину і каже: « Все. Можна вважати, людини немає». Власник магазину «Легіон», де ці бронежилети купувалися, Олександр Демчучин пообіцяв замінити пластини, на більш міцні. Цікаво, щоправда, що він дав  цю обіцянку, а бронежилети поїхали на Схід вже як є. Про це журналісти дізналися багато пізніше. Взагалі-то скандалу, зважаючи на те наскільки непрозорими методами діють нові керманичі Ратуші, варто було очікувати.   

Після згаданих репортажів,  було спочатку бурхливе обговорення в Фейсбуці на тему: хто винен.  Сьогодні у Ратуші вже відбулася відкрите засдіання центру допомоги військовим. Звісно, такий захід проводять не від «хорошого життя».  Просто єпитання, особливо в умовах військового часу, на які повинні давати відповіді. А ось чи отримали ми їх? Це – інша розмова. Нашого головного патріота Олексія Павловича Каспрука  на  засіданні не було. І, власне, це був щасливий випадок для Каспрука. Питання ставилися гострі і неприємні.  

Керували усі процесом обговорення проблеми заступники  Каспрука колишні регіонали Георгій Леонтій та Олександр Паскар. До речі,  виступати вийшов першим їхній партійний же побратим Василь Дутчак. Він зізнався у тому, що дорогою вони знали, що бронежилети не належної якості, та все ж таки прийняли рішення передати їх воякам. Мовляв, краще щось, ніж нічого. Ось це «щось» і різануло вуха. Дуже різануло. Виділяли гроші  на «щось» чи на «бронежилети»?  Сказав Дутчак і ще багато цікавого. По-перше, у батальйоні, який відвідали депутаті є і не чернівчани, а люди з районів.. І вони поки що жилетів не мають, навіть таких. Така смертельна дискримінація. Один має право на життя, а іншому – зась. І всі вони – українські військові.

  До речі, ось як про ці вироби(куплені бронежилети) пишуть ні на критичному « Чернівці Таймс», а у прес-службі Ратуші:  «чохол виготовлений не з кевларової тканини, не дуже зручний та має обмежений термін використання. Звернуто також увагу , що така модель бронежилета не захищає нижню частину тіла, область шиї та не має бокових пластин», – констатував сайт міської ради.

Не знаю, як кому, але це, погодьтеся не другорядні речі. Тому що кулі летять куди їм заманеться.  

Микола Кобилюк, якому планували надати слово, до трибуни так і не вийшов.  Це також показова річ. Як молода людина, і не чиновник – Кобилюк міг бути менше зацікавлений у тому, щоб грати на чиємусь боці. А те, що сказали Кобилюку (на фото праворуч) буковинські військові у зоні АТО могло бути вельми цікавим.  Але не дійшло до того, щоб надати журналістові слово.  Мабуть ніяково почував себе Кобилюк у «регіональній» президії. А може просто не хотів казати неправду на камери. Зрештою, це його проблеми.

Найбільше питань, звісно,  виникло до Олександра Демчучина. Підприємець, колишній військовий, працівник військової кафедри ЧНУ, саме він очолює структуру, яка виготовила жилети. Говорив він майже півгодини, на мою думку, він так і не зміг логічно пояснити, хто виготовляв металеві пластини і чому на них не має маркування, чому чохли пошиті так, аби було (без кишень для магазинів, гранат, аптечки). І саме головне, чому цей ерзац-бронежилет коштує 4700 гривень.  Скільки коштують насправді подібні вироби?  

На це Олександр Паскар із дитячою безпосередністю повів у стилі того, що нам ще й повезло, бо обласний центр допомоги нашим військовим  купував такі бронежилети у того ж таки «Легіону» за 5 тисяч гривень. Ви рівень аргументації відчуваєте? “Раніше там же купували дорожче”, – це аргумент заступника міського голови. А може б він ознайомив нас із іншими прикладами, адже жилети виготовляють не тільки у Чернівцях. Більше того, припускаємо, що якісні, класні жилети виготовляють якраз поза нашим містом. Ну ми вже давно не Мекка військової промисловості.   

Про корупційну складову у цій справі  намагався говорити депутат міськради Володимир Бешлей. Але у відповідь отримав погрозу від бравого полковника Демчучина отримати повістку до суду. Зараз судяться із задоволенням. Але треба пам’ятати, що це задоволення в обидва  боки.  Подати можна в суд на Бешлея, подати може й Бешлей, і не тільки він. Тут же по-справжньому цікаво, яка оцінка військових АТО.

 Загалом, саме постійна увага Володимира Бешлея до питання бронежилетів та його контроль над цим питанням,  зробили можливими сьогоднішні збори. Як, власне, сподіваюся, і публікації у “Чернівці Таймс”. Решта депутатів воліють виправдовувати, замовчувати і відгороджуватися стіною байдужості.   Або, кажучи словами Василя Дутчака: краще щось, аніж нічого. 

Не дай Бог, щоб вам колись під кулями, на передньому краї, на межі нервів і виснаження, прийшли і сказали: на тобі, друже, від держави – ЩОСЬ. .

 На фото: Бешлей не дає спокою.

Відео: Чернівецький Промінь”