Чому в армії не вистачає бронежилетів та ліків. Час торгуватися

З цим спробувало розібратися видання “Наші гроші” . поки йдуть бої, йде і бюрократична тяганина. Держава не готова закуповувати імпортні бронежилети   за 20 тисяч гривен, і чекає на виготовлення вітчизняних.  Крім того, фірми сперечаються між собою, щоб вирвати вигідне замовлення, Міноборони таємничо зволікає. Уривки із розслідування “Наші гроші”

У п’ятницю, 20 червня спалахнув черговий тендерний скандал, пов’язаний із армією.

В.о. міністра оборони Михайло Коваль з трибуни Верховної Ради пожалівся на Антимонопольний комітет, який, на його думку блокує закупівлю бронежилетів. Мовляв Збройні сили України замовили 28 тисяч бронежилетів, «але на даний момент ми відчуваємо великий спротив щодо закупівлі бронежилетів». Приватна фірма, назву якої Коваль вимовив як «Арес», 18 червня оскаржила тендер і «тепер Антимонопольний комітет зупинив закупівлю, і ми кожного дня недоотримуємо бронежилети».

 Однак, насправді, ситуація виявилася складнішою. винні виявилися не антимонопольщики.  Ось, що пише видання:

Міністерство оборони оголосило закупівлю 25 тисяч бронежилетів на очікувану суму 118 млн грн. лише 12 травня. На той момент вже було відомо дві речі: бойовики на Донбасі воюють з застосування російської зброї , а Верховна Рада спростила військовим тендерні процедури фактично до нуля. Міноборони вже тоді могло оголошувати закупівлю «в одного учасника» і за бажання вже через тиждень після оголошення мати остаточну угоду.

Однак військові бюрократи, як з’ясувалось згодом, були не в курсі законодавчих новел, тому оголосили тендер по найдовшій з існуючих процедур – «відкриті торги». За таким сценарієм угоду з переможцем підписали б лише наприкінці червня. А самі бронежилети поїхали б до військ ще пізніше.

19 травня хтось у Міноборони все-таки зрозумів, що робиться велика дурість, і військові терміново оголосили «переговірну процедуру» (нова назва старої закупівлі «в одного учасника») з українським виробником ТОВ «Темп-3000». З фірмою домовились про те, що вона виготовить 17 тисяч бронежилетів «Корсар-3» та «Корсар-4» на 81 млн грн. 20 травня цю пропозицію було акцептовано і 28-30 травня з фірмою було підписано всі угоди.

Згідно цього контракту, до кінця червня на армійські склади мало надійти 9 тисяч бронежилетів, решта – у липні. І вони надходили.  Після того, як армія підписала контракт на закупівлю 17 000 бронежилетів за пришвидшеною процедурою, кількість бронежилетів «з відкритими торгами», про які говорив Коваль, знизили з 25 000 до 11 000. І саме на цю кількість була скарга в АМКУ(яку запідозрили у зволіканні)
Фірма «Аммо С» обурилась нібито дискримінаційними умовами тендеру і 18 червня оскаржило їх у АМКУ. Річ у тому, що ця компанія займається імпортом дорогих закордонних бронежилетів (до 20 тис грн. за штуку), тоді як в умовах тендеру проглядалось бажання Міноборони купувати саме українські вироби (придбані зрештою по 4-5 тис грн. за штуку). Скарга була оформлена цілком законно, і АМКУ прийняв, наслідком чого стало призупинення «відкритих торгів» на період розгляду.

Однак скарга була розглянута протягом 2 днів.

Отже станом на 20 червня була така ситуація. Під вікнами Міноборони вже шуміли активісти, на Донбасі гинули українські солдати, а військові бюрократи спромоглись отримати лише близько 4-5 тисяч бронежилетів. Акцентуємо – мова йде про кінець червня, четвертий місяць війни, четвертий місяць по тому, як уряд виділив військовим понад 4 млрд грн. на озброєння.

Все виглядало так, що Міноборони занадто довго длубалось у носі, роздумуючи чи варто оснащувати наших солдатів бронежилетами.
Армія «недоотримує» бронежилети не через позавчорашнє рішення АМКУ. Солдати не мають захисту виключно через неквапливість армійських бюрократів, які занадто довго вирішували чи треба їх взагалі купувати, а якщо треба, то як і в кого”(…).

“Мораль цієї історії така. Солдати отримають бронежилети як тільки їх виготовлять. Відповідний контракт є, заблокованим лише на кілька днів був тендер, поставка по якому все одно не могла відбутись раніше серпня.

Відтак заява Коваля про ледь не саботаж антимонополістів – не більше ніж димова завіса, яка має відволікти супротивника від справжнього стану справ.
Під загрозою арештів АМКУ вирішило справу по бронежилетам за два дні. Це неймовірний рекорд для відомства. Зазвичай скарги тут розглядають близько місяця. Це прекрасно ілюструють інші тендери Міноборони – по закупівлі ліків, які потрібні бійцям не менше від бронежилетів.

Ще у квітні Міноборони оголосило низку знову ж таки «відкритих торгів» на постачання обезболювальних, антисептиків та інших необхідних бійцям препаратів майже на 20 млн грн. Однак 28 травня тендери були оскарженні фірмою з дуже медичною назвою «Нафтосперспектива». І лише 19 червня АМКУ неквапом відхилив ці скарги, дозволивши армії продовжувати свої неквапливі торги, замість яких Міноборони навіть не спробувало оголосити швидку «переговорну процедуру».

Про проблему написали Володимир Лютий, Юрій Ніколов, видання «Наші Гроші»