Педагоги судяться з Яценюком

Як відомо, будь-яка реформа розпочинається з того, що у когось забирають, а комусь передають. Це називається перерозподіл. У кого ж вирішили забрати, пише “Економічна правда”, матеріал Дмитро Денкова.  Текст:
Уряд починає пожинати перші плоди курсу жорсткої економії і затягування пасків.
Міністри так захопилися оптимізаціями і кризовим менеджментом, що вирішили не щадити навіть педагогів, чим дуже їх розізлили. Недавно профспілка працівників освіти та науки подала на Кабмін в суд.

Позивачів цікавить, чому уряд вирішив позбавити освітян надбавки до окладу за престижність праці.

Цьому передувала активна фаза дій команди Яценюка, яка тоді скасувала сотні нормативних актів попередників і оголосила кампанію ощадливості.Потроху “шокова терапія” докотилася до педагогів. Зокрема, 25 березня уряд схвалив дві постанови: №88 і №89.

Перший документ стосується педагогічних працівників – вихователів дитячих садків, вчителів, викладачів ПТУ та вузів.Якщо раніше розмір надбавок педагогам за престижність праці визначався у фіксованому розмірі – 20% від окладу, то тепер він встановлюється у граничному розмірі – до 20%. Тобто місцева влада сама вирішуватиме: нараховувати педагогам 20% чи зменшити надбавку до 15%, 10%, 5% чи навіть до нуля.

Другий документ передбачає те саме для працівників бібліотек. Для них надбавка “за особливі умови роботи” визначалася так само у фіксованому розмірі, 50% від окладу, а зараз буде теж у “граничному”.

У постановах вказується, що “розмір надбавки буде встановлюватися керівником закладу у межах фонду оплати праці”. Як буде на практиці – неважко здогадатися.

Не всі освітяни одразу зрозуміли, що коїться: у деяких містах і селах представники місцевої влади навіть не вважають за потрібне попереджати про це жертв урядової реформи.

Потенційно педагоги можуть втратити будь-яку суму, максимум – 500 грн. Це стало останньою краплею, що переповнила чашу терпіння багатьох освітян. Більшість з них заробляє менше 2 тис грн. Щоб зрозуміти, у якому вони відчаї, достатньо поставити питання про їх ставлення до нової влади.

– Ми маємо якусь вагу як вихователі, ми з освітою, нас атестують, перевіряють, екзаменують. Тобто за престижність нам не просто так нараховували. Зараз я буду отримувати зарплату нарівні з нянею, – обурюється вихователь з 30-річним стажем із сільського дитсадка з Болградського району на Одещині.

– Яка у вас зарплата?

– Уже “ніяка”.

– До цього вона теж була “ніякою”?

– Зараз я буду отримувати десь 1 700 грн, а до цього було 1 900 грн.

– Тобто урізали на 200 грн?

– Майже. Наш сільський голова скоротив нам надбавки поки що на 10%. Нам у його приймальні говорили, що це ще непогано, адже могли всі 20% зняти. З такою зарплатою я навіть зуби не зможу долікувати. Доведеться їх виривати. Один зуб вирвати – 50 грн. Лікувати дорожче, – намагається жартувати вихователь.

Я їм не вірю.

– Чому? Тому що вони позбавили вас 10% зарплати?
– Ні. Тому що люди наївні, вийшли на вулиці і загинули. А тепер один мером став, інший за вихователів взявся. Після цього в країні запанує ідилія. Нехай вони всі свої особняки продають і так закривають “дірки” в бюджеті.

– Хіба особняк Яценюка допоможе вирішити проблеми бюджету країни?

– Хай всі продадуть. Ми з вихователями “скидаємося”, щоб картридж для принтера купити. Тому що ці злодії – що місцева влада, що київська – нічого не дають.

Батьки давно все оплачують, а ми за свої гроші купуємо ручки, зошити, посібники. І ці 10%, які вони взяли, і так йшли на потреби дитсадка. Ми не крадемо, як робить 99% чиновників на всіх рівнях. У нас навіть такої лазівки нема.

– А якби була, ви б крали?

– Причому тут це? Працюють у садочках тільки дурні. А який сенс? Аж так багато отримували вихователі! А ці державні службовці, які отримують купу грошей, сидять в папірцях копирсаються. З них чому не зняли? Вони уявляють собі, що таке вести дитину з двох-трьох років до випуску?

Мені б хотілося, щоб ці “хворі”, хто видав цю постанову, прийшли в дитячий садок. Не у якийсь приватний, куди вони водять своїх дітей, і де п’ять малят у групі, а в той, де 20-25 новеньких у групу приймають.

Я хочу, щоб вони хоча б тиждень побули у такій групі. І нехай потім скажуть: треба нам урізати зарплати чи ні. Буває, приводять дітей у півтора-дворічному віці, бо мамі треба виходити на роботу. Хоча є вказівка до трьох років не брати.