Заступник Коломойського про ситуацію на Донбасі

  Борис Філатов, якого називають правою рукою Колмойського, свого часу активно підтримав революцію, тепер є заступником голови  Дніпропетровської ОДА.  З додаткових цікавих фактів – бізнесмен Філатов стоїть у черзі так званих комерційних космонавтів(людей, яких катають у космос за гроші). На днях чиновник і бізнесмен дав інтерв’ю львівській газеті “Експрес” про ситуацію на Донбасі і власне Дніпропетровщині.  Є цікаві психологічні подробиці, на наш погляд. Хоча неприємна риса вважати себе “вищою расою” і цілковито правими дещо неприємна.   Втім, вона характеризує настрої в країні. А щодо Коломойського на Дніпропетровщині, не виключено, що це і буде модель для України у найближчі роки. Недемократично, але…інших пропозицій немає

  Крiм того, це ще й така собi соцiалiстична революцiя 

.- Що сьогоднi вiдбувається у Схiднiй Українi?-

Триває ментальна вiйна. Це — вiйна мiж старим i новим, мiж минулим i майбутнiм, мiж тими людьми, котрi ототожнюють себе з Україною, i тими, хто мрiє про вiдродження СРСР чи Росiйської iмперiї. Але я переконаний, що майбутнє все ж за майбутнiм.Так, є чимало проблем. Це i подвiйна гра мiсцевих елiт, i часткова пiдтримка сепаратистiв населенням, яке, з одного боку, зазомбоване росiйськогою пропагандою, а з iншого — знедолене бiднiстю i гнiтом феодалiв. Утiм, як би там не було, але цю ментальну вiйну ми зобов’язанi виграти.

– Як можна перемогти в цiй ментальнiй вiйнi?-

Не лише зброєю. Бо за так звану Донецьку Народну Республiку мало хто готовий помирати. Ситуацiю на Донбасi не можна порiвнювати з Майданом, де хлопцi з дерев’яними щитами йшли на озброєних “калашами” снайперiв. Мої друзi бачили, як багато хто з них помирав з усмiшкою на обличчi.Тут ситуацiя iнша. Є багато найманцiв, засланих iз Росiї диверсантiв, кримiналiтету. Але масово гинути за iдею “ДНР” чи якусь iншу маячню охочих немає, якщо не брати до уваги цiлковитих “вiдморозкiв”. Ерiх Фром сказав: “Свобода — це вiдповiдальнiсть”. Цих людей 23 роки душили, гнобили олiгархи та начальники. Але в них був “тато” на прiзвище Янукович. Коли вiн щез, у них у головi утворився вакуум, бо Ахметов сховався у тiнь. I от у цьому вакуумi стали з’являтися iншi “батьки” — Путiн, Стрєлков. Бо цiєї реальної свободи, яка їм упала на плечi, вони не змогли витримати.

Тож вона набула у їхнiй свiдомостi якихось потворних форм. Крiм того, це ще й така собi соцiалiстична революцiя. Бо чимало гасел, iз якими виступають сепаратисти, спрямованi проти капiталу, який їх грабував. Тобто це — Майдан, тiльки зi знаком мiнус, Майдан навпаки, який уже нiхто не контролює.

у нас є оперативна iнформацiя, що найманцям, яких, за даними рiзних джерел, утримував Янукович, уже нiхто не платить. Це означає, що регiон їм вiдданий на розграбування.

– Чи можна i чи мотрiбно вести з цими людьми якiсь переговори?-

З ними треба говорити, але, на жаль, уже нема з ким. Увесь цей сепаратистський рух розсипається на безлiч дрiбних банд. Та й у мiсцевого населення, яке спостерiгає за усiм цим безладом, також вiдбувається переворот у мiзках: вони бачать, що замiсть порядку та благополуччя вони отримали бандитизм i найманцiв-садистiв iз Кавказу.- То хто ж там нинi головний?- Хороше запитання. Самопризначений губернатор Луганщини Болотов жорстко конкурує з бандою Мозгового. На Донбасi ж, з одного боку, є крило Пушилiна – Лягiна, з iншого – Гiркiна – Стрєлкова, до якого перебiг Губарев. Тобто там вiдбувається броунiвський рух сепаратистських огризкiв, котрих об’єднує хiба що спiльний страх. Навiть бiльше, у нас є оперативна iнформацiя, що найманцям, яких, за даними рiзних джерел, утримував Янукович, уже нiхто не платить. Це означає, що регiон їм вiдданий на розграбування. Тому кожного дня там з’являється хтось “головний”, бо цього випущеного iз пляшки джина назад загнати вже нiхто не може.

.– Чому у вас на Днiпропетровщинi вдалося стабiлiзувати ситуацiю, а у сусiдiв на Донбасi — нi?

— Не зовсiм коректно порiвнювати Донецьк i Днiпропетровськ. Насправдi це — рiзнi мiста й рiзнi люди. Я завжди нервуюся, коли нас окреслюють як “пiвденний схiд”. Це — маячня, яку вигадав Путiн. На щастя, радянський режим не створив у Днiпропетровську “людину майбутнього”, як це вiн зробив на Донбасi. У нас населення iнтелектуально розвиненiше, тут бiльше iнтелiгенцiї.Це – соцiальний фактор. А є й iншi. По-перше, Днiпропетровськ вiд самого початку мав проукраїнську позицiю. Ми не намагались домогтися вiд центральної влади якихось преференцiй, як це робила так звана елiта на Донбасi, сидячи одним мiсцем на двох стiльцях. По-друге, ми об’єднали всi проукраїнськi сили – вiд радикалiв та автомайданiвцiв до екологiв та фемiнiсток.Зрештою, ми змогли вiдфiльтрувати сепаратистiв — принаймнi тих, якi не стрiляли. У нас також було багато цiєї наволочi, але наполегливi розмови дали свої результати. До кожного з них був знайдений свiй ключик — до комунiстiв, росiйських фашистiв, радянських офiцерiв… Тобто ми не дали їм можливостi пiти у пiдпiлля, об’єднатися та маргiналiзуватися.

Був такий перiод, коли будь-який мiський божевiльний мiг до нього спокiйно зайти i побесiдувати.

– Наскiльки вирiшальним є вплив на цю ситуацiю Iгоря Коломойського та його команди?-

Очевидно, що це великий вплив. Головна помилка пана Ахметова, який нинi вже навiть не може повернутися у Донецьк й осiв у Києвi, полягала в тому, що вiн вiдмовився узяти на себе вiдповiдальнiсть за Донбас. Вiн у першi днi ще мiг дуже радикально вплинути на ситуацiю, будучи в регiонi людиною авторитетною. Однак минуло два мiсяцi, i вiд його авторитету не залишилося нiчого. Натомiсть Коломойський пiшов iншим шляхом. Вiн не цурався зустрiчатися нi з нашими активiстами, нi iз сепаратистами, щодня вирiшував питання пiдвищення обороноздатностi. Був такий перiод, коли будь-який мiський божевiльний мiг до нього спокiйно зайти i побесiдувати. Тарута ж у Донецьку в першi днi свого призначення губернатором не спромiгся навiть зустрiтися iз жодним депутатом обласної ради. Уявляєте, ще донедавна на Донеччинi головами райдержадмiнiстрацiй працювали люди, призначенi Януковичем! Та ми у Днiпропетровську одразу ж помiняли всiх голiв РДА, притiм висували їх самi жителi. Я особисто на власному гелiкоптерi облiтав усi райони, зустрiчався iз керiвниками шахт, пiдприємств, дискутував iз людьми. У мене в кабiнетi фактично жили пiдприємцi з Харкова, Самооборона iз Запорiжжя та Бердянська, “Одеський громадянський манiфест” i навiть полтавський губернатор. Тобто якоїсь митi Днiпропетроськ перетворився у справжню столицю пiвдня i сходу.

(скорочено)

Розмовляв Юрій ГРИЦИК (цілий текст на “Експрес“