Прилаштувати «несерйозного Ватаманюка»

Цього четверга мають нарешті призначити директора Департаменту містобудівного комплексу та земельних відносин. Посада, погодьтеся, досить таки солодка. Колишній директор Ніконов про це знає. Землі у Чернівцях ще багато, слово «відкат» зникне лишень при комунізмі. А коли буде цей комунізм, нам і Каспрук не відповість. Хоча виглядає, ніби-то знає. Єдиним претендентом на цю медову посаду є такий собі непримітний, часто неголений депутат міської ради фракції «За Батьківщину» Юрій Ватаманюк.

За три роки своєї каденції він періодично виринав на шпальтах ЗМІ. Але якщо ви спробуєте знайти більш-менш детальну біографію депутата, то виявиться, що це майже неможливо. Ви дізнаєтеся лише, що він народився, вчився на юрфаці у 90-х, і власне, вже нині представляє то фірму «Бомонд», то ВАТ Гравітон, що по суті те ж саме, що французький математик Бурбакі.

Справді, біографія у Ватаманюка сповнена білими плямами, як недосліджена Антарктида. По наших депутатах взагалі можна знімати серіал «Терра інкогніта». Але така недослідженість породжує чутки і домисли.

Особливості чернівецького «бейсболу» у 90-х

Ось такий домисел, наприклад. Що на початку 90-х був у Чернівцях персонаж «Вата». А віяння часу у 90-х, хто пережив, пам’ятає. Тоді маса юнаків, що подавали надії, дуже любили бейсбол. Точніше, не так бейсбол, як знаряддя для нього – битки. Але битками вони грали не на стадіоні, а прямо на Калинівському та інших ринках міста. Із підприємцями грали. Прямо у кіосках. Це тоді дуже модна гра була на пострадянському просторі.. І «Вата» був непоганим гравцем. Та Ваті досить швидко це набридло. І він вирішив розширити гру. Ось така, наприклад, історія. У середині 90-х, у Чернівцях було вже й не так багато закладів, де можна було «культурно» відпочити. Та для тих, хто пам’ятає ті часи, всі вони залишаються культовими. Одним з таких місць була дискотека у Будинку культури «Машзоводу». І хоча офіційна назва розважального закладу була «Колізей», з першого ж дня всі охрестили його «Машинкою» (тепер це «Егоїст»).

Одного дня 1995 року зірки зійшлися так, що на «Машинці» відпочивали декілька київських авторитетів і Вата. Кияни якраз підім’яли під себе одного чернівецького підприємця, і обмивали, так би мовити, оборудку. А Вата, як такий, що подавав надії, почав качати права на цього підприємця, і «дострілявся» до зіркових гостей. За що отримав від них декілька автографів на своєму обличчі. Після такого «приємного» знайомства, Вата одразу ж кинувся по допомогу до чернівецьких авторитетів. Ті, в принципі, не надто горіли бажанням вступатися за нарваного «бейсболіста», але спрацював принцип «наших б’ють».

На розборку від Вати приїхали Славік Чорний, Гєна Соловей, Ігор Сербуха. З боку киян у «переговорному процесі» участь приймав чернівецькій авторитет Геннадій Єреміцин (усі прізвища авторитетів трохи змінені з етично-нервових міркувань).

Ситуацію розрулили. Та Ваті це плюсів не додало.

Однак, як це може бути пов’язано із нашим героєм? Це все злі язики хочуть заповнити «білі плями». Ми їм не віримо. Не віримо. Не віримо.

 Як витягти щасливий квіток

Власне, тепер до Юрія Петровича Ватаманюка.  Дуже цікаво, як він став провідним менеджером? Що, власне, підняло його на висоти державного управління? Де він так себе проявив? Про це важко сказати, зважаючи на білі плями у біографії. Є, щоправда, припущення, оскільки пан Ватаманюк навчався на юридичному факультеті, то, очевидно, навчався він разом із Максимом Бурбаком . Закінчили Бурбак і Ватаманюк факультет у 1998 році.  Пристрасть   політичного клану до однокласників, однокурсників загальновідома.  Що врешті підводить їх іноді. Тому що однокурсники не завжди є кращими, насправді їх не вибирають, як і родичів.     

За помахом чарівної палички Юрія Петрович став зіц-головою, як Фунт із «Золотого теля»,  неіснуючого, але перспективного заводу «Гравітон». Покладений на нього почесний обов’язок    виконав блискуче. І тим самим заслужив право стати кандидатом у депутати до міської ради від «Фронту Змін».

Якось примудрилися обрати його депутатом по 26 виборчому округу. Щоправда, така «довіру» громадян важко пояснити. Манери у юриста Ватаманюка дещо кульгають, трохи дивні манери.

В опозиції   сидів нижче трави, тихіше води: щомісяця кнопокодавив, інколи промовляв завчені тексти. Це, до речі,  дуже правильна тактика.  Аж раптом сталася революція гідності. І опозиція стала владою. Мабуть, за те, що Юрій Петрович активно ховався за спинами студентів, фірмі «Бомонд», директором якої він є, виділили земельну ділянку на вулиці Суворова (таке враження, що клан Бурбака-Яценюка приватизував цю вулицю). Але, на превеликий жаль, Юрія Петрович все одно не забував  про свої потаємні бажання стати  крутим. Після того, як його однопартієць Андрій Кавуля став працювати у Міністерстві інфраструктури, Вата-манюк й собі зажадав такого гонору. Поїхав до Бурбака у Київ просити протекції. Той його відправив до Міністра юстиції Павла Петренка. Аби все було на мазі, Юрій Петрович, навіть, вчасно перекувався з голови правління ВАТ «Гравітон» на такого собі скромного адвоката (ну, типу, юрист). Але яким би не був Петренко, йому в міністерстві  подібні персонажі були не потрібні. 

Тож, і відправив назад до Бурбака. Максим Юрійович, як виявилося, зайнятий важливими державницькими справами. А тому почесну місію пристроїти  Ватаманюка не у якості шлагбауму на станції «Чернівці-Південна», він доручив новообраному меру Олексію Каспруку.

Олексій Павлович теж чомусь не загорівся бажанням .  У своєму ж першому інтерв’ю у якості мера   спростував можливе призначення Ватаманюка на посаду гендиректора «Калинівського ринку», причому дуже недипломатично: « Я переконаний, що Ватаманюку це не потрібно. Туди потрібен серйозний менеджер». Це якась неповага? Чи не так? Якесь роздратування відчувається, ніби хтось набрид своїми “запросами”.Каспруку.  Дивна неповага щодо топ-менеджера великого заводу)))

І тепер Юрій Петрович вирішив не здаватися і подав документи на посаду директора Департаменту містобудівного комплексу та земельних відносин. А туди що, не потрібні серйозні менеджери? 

Симптоматично, що він єдиний претендент на цю посаду. Чи поталанить знов у лотерею при такому-то розкладі? За жодними професійними параметрами на цю посаду Юрій Петрович не проходить. Але сучасні Чернівці мають багату історію цікавих кадрових кульбітів… 

Андрій СТРУМ