Забута шахова партія. Чернівецькі книгарні

Ситуація, що зараз розгортається навколо комунального підприємства «Буковинська книга»  нагадує шахову гру. Хтось грає, хтось літає по клітинах і чекає  – чи то на шах, чи то на мат, чи то на нічию, але мало хто розраховує на виграш. Хоча є певно хтось…Гра стартувала ще за попередньої влади. Стільки пристрастей було. Суди, мітинги, пікети. Всі так хвилювалися.   Чи не стомилися бува шахи на цьому полі, ніхто  не питав. І після зміни влади також.  

Минулого тижня директор Департаменту суспільних комунікацій Чернівецької ОДА Марина Тимофійчук-Степанова розповіла, що книги хочуть передати місту. Цього тижня мер Чернівців – Олексій Каспрук сказав, що він не проти. Як стверджував колись Джордж Колтановський: «Всі шахматні майстри грають всліпу». Наші майстри пішли далі. Бо за кілька місяців перебування при владі, не спромоглися навіть поговорити з людьми, на ентузіазмі яких тримається книготоргівля Чернівців. Всі забули про цю шахову партію. Але, швидше, не знають, куди ходити далі. 

 А що ж, власне, кажуть самі працівники книгарень?

 Онуфрик нас хоча б збирав. Тимофійчук ще в очі не бачили

Розмовляємо із в.о. директора «Буковинської книги» Мариною Луцюк. Поряд – завідуюча «Будинку книги» Раїса Савічева та продавець Тетяна Савчук. Про те, що книгарні хочуть передати місту, виявляється, ці люди дізналися не з вуст керівництва, а з сайту «Чернівці Таймс».

–        Раніше Богдан Онуфрик нас хоча б збирав, і на рахунок реорганізації ми були повідомлені. Інша справа – чи хотіли ми, чи ні– тої реорганізації. Нашу думку не врахували. Але тоді був хоч якийсь діалог. А про те, що нас хочуть віддати місту дізналися з вашої публікації. Тобто влада нова,  методи – старі. Коли прочитали, були дуже здивовані, – каже Марина Луцюк. І додає, що поки що з начальником – Мариною Тимофійчук, навіть не познайомилися:.

–        «Можливо вона й компетентна людина, але судячи з попередньої публікації,   взагалі не опікується книгарнями. Вона з нами не  проводила зустрічей і не знає жодного директора. Схоже їй до нас нема діла».

Куди відійдуть книгарні

 За словами Марини Луцюк перспектива передачі книгарень місту, може призвести до їхнього закриття.

– Книгарні в місто попадуть і місто їх продасть. І ще одне: передати книгарні місту – це створити нову юридичну особу. Третьої реорганізації книгарні вже не переживуть. Це ж не перенести річ з стола на стіл. Це передача всього майна, укладання договорів, отримання товарів. Люди вже цього просто не витримають. Ні постачальники, ні працівники книгарень, – каже п. Марина. 

Про єдиний рахунок «Буковинської книги», який у Департаменті подали чомусь як досягнення, існує вде досить давно– Наш рахунок «Буковинської книги» відкритий ще в жовтні 2013 року. Інакше ми не змогли б працювати. Як може комунальне підприємство працювати буз рахунку 8 місяців? Ми були зареєстровані в жовтні, тоді ж був відкритий рахунок.  Інакше ми не могли б сплачувати усі податки до бюджету, пенсійний фонд, – пояснює керівник «Буковинської книги».

  Чернівчани читають  жіночу білизну

До розмови емоційно долучається завідуюча «Будинку книги» Раїса Савічева. Пригадує, як у 90-х роках книгарні відокремили від «Облкниготоргу». Доводилося все робити самотужки. – Коли ми приїжджали в інші міста, заключали договори, то нам казали, що кращого міста, яке купує книги – НЕМАЄ В УКРАЇНІ. Чернівці були найбільш читаючим містом. А тепер  Чернівці стануть табу для всіх видавництв. Ніхто з постачальників не буде з нами працювати,  – вважає Раїса Василівна.

–         Борги висять ще  по тих підприємствах. Уже «Буковинська книга» заключила договори від свого імені. Ми ж маємо отримувати товар, вести розрахунки, дати людям зарплату. А тепер мусить бути якийсь третій варіант?, – продовжує Марина Луцюк. – Ми не знаємо, що буде, бо влада нова. Але місту були вже передані: магазин «Дніпро» (нині там продають жіночу білизну), «Кобзар» (нині банк), «Мистецтво», «Букініст» на  Соборній  (зараз «Київстар»), ще один магазин був на вул. Героїв Майдану(кол. Червоноармійська) (там розмістили кафе «Бануш»). От бачимо таку ситуацію. Що буде з нами, не можемо сказати. Але бачимо, що було.

 Директори розповідають, що обіцяні кошти (250 тис. грн.) на розвиток підприємства, так і не надходили. –  Ні копійки ніхто не дав. І досі ніхто не відкрив двері у магазин і не спитався: «Як  ви, «Буковинска книга», живете?».   Поки що про це спитали тільки журналісти.

  Альона Чорна