Жорсткий Майдан з Михайлішиним (плюс фото)

На площі Філармонії сьогодні о 18.00, як відомо, очікувалися дебати. Принаймні на них запрошував кандидат на посаду міського голови Віталій Михалішин. Олексій Каспрук очікувано не прийшов, але підтягнулися ще два кандидати чиї кампанії були не дуже виразними(це Ілля Горбатюк, Наталя Стручкова).

Втім, справжній драйв був якраз не в дебатах із кандидатами, а із тими глядачами, чернівчанами, хто прийшов на площу. Це було по-справжньому жорстко, Михайлішина почали атакувати запитаннями  прихильники опозиції. Всі знають на яких нервах у країні люди.  Давили на найболючіші точки. Давили так, що невідомо як це можна було витримати. Втім, через якийсь час до мікрофону дійшли і прихильники Михайлішина.    Що варто відзначити, в цьому видовищі, в цій зустрічі, воно виявилося неймовірно спортивним в якомусь сенсі. В ньому було стільки запалу, стільки енергії, що мимоволі подумалося, що майдан насправді – таки  непогана форма спілкування, але якщо на ньому розмовляють не в один голос, а різні голоси. Коли кричать не одне, а різне. Коли є багато точок зору. Тоді він перестає руйнувати країну, а починає об’єднувати. Люди мають бути почутими.  Всі. А не тільки “правильні”, “хороші”, “добрі”, “патріоти”(або ті хто приватизував  ці визначення)

Передвиборчий захід на півтори години перетворився на те, чого в цій країні давно не було. На діалог, нехай і зірваними голосами. Нехай із губами, що трясуться від емоцій. І важливо, що  це сталося саме у Чернівцях, бодай на невеличкий час.  Але саме тут – майдан заговорив різними голосами.  Це було надзвичайно  щиро і у ненависті, і у визнанні, і у спробі докричатися. І неймовірні промовці з народу були. Це реально цікаво було.  Це варто було б робити будь-якому політичному діячу хоча б раз на місяць. Але, справді, за умови того самого різноголосся. Каспрук по-інтелігентські проігнорував захід. Правильно зробив? Сумніваємося.  На початку це не було помітно, але наприкінці можна було відчути, що той, хто не прийшов – програв.  Не у політичному сенсі. У чоловічому.  Не думали, що колись про це напишемо у контексті  виборчої кампанії, але це так.

Треба було прийти. Це був не нудний формат. Не гра в одні ворота. І не очікування правильних фраз правильними слухачами з очікуваними аплодисментами. Кожна мить була непередбачуваною, промовці  по-своєму геніальними, пристрасті справжніми і подекуди страшними.

 фото: Захар Подкидишев