Академоконцерт Федорука і Каспрук на фіш-пляц

Сергій Сулима знову жартував, і знов влучно – у тижневику “Свобода слова”. Як завжди про музику:  дует Федорук-Каспрук, про репертуар, хто кладе ноти на пюпітр, і про те, що голос ламається подекуди невчасно.  Текст:  

У вівторок народний депутат Микола Федорук зі своїм колегою Олександром Фищуком у товаристві «Знання» провели прес-конференцію. Журналісти очікували, що екс-міський голова Микола Федорук та Олександр Фищук прозвітують про свою напружену діяльність та непосильний труд у Верховній Раді. Проте все вийшло як завжди, і журналісти, котрі зібралися, зрозуміли, що явка олімпійських богів народу зумовлена винятково виборами міського голови. Першу скрипку грав реально і особисто зацікавлений у прийнятних для нього наслідках мерських перегонів Микола Трохимович. Олександр Григорович очевидно був для масовки і про всяк випадок для Опори. Це без всяких образ, бо наразі наше ставлення до пана Фищука шанобливе і порядне.

Так от, звіту про депутатську діяльність Миколи Трохимовича, який фактично вів прес-конференцію, почуто не було. Та й в принципі особливо звітувати йому нема про що. За час роботи у ВР пан Федорук подав, здається, дві державозначущі законодавчі ініціативи: першу про святкування історичного ювілею села Онут, друга стосувалася відтермінування дії закону, який мав бути впроваджений в 2013 році. У такому напруженому ритмі й графіку добре було мерствувати в Чернівцях, хоча й у Верховній Раді багато хто прийшов, як казали старі люди на зіц. Тобто бути присутніми.

Відбувши преамбулу, Микола Федорук почав відповідати на запитання журналістів. Особливо ностальгуючі за партійно-комсомольською епохою Чернівців, запитали у колишнього багаторічного мера, чому він не пішов сам балотуватися у черговий раз на посаду міського голови?

– Чому не пішов? Вважаю, що треба давати дорогу молодим – це однозначно моя позиція і прийняв таке рішення давно, тому, що потрібно розуміти: молоді повинні брати владу. Хоча і надходило чимало пропозицій. Із 16 претендентів на посаду мера є такі люди, котрі дещо неадекватно себе оцінюють, – сказав Микола Федорук. Як з’ясувалося молодих на виборах багато, та лижнею Микола Трохимович поступається одному – Олексію Каспруку. – Я не приховую, що підтримую, і підтримуватиму на цих виборах Олексія Каспрука, якого вважаю найбільш підготовленим для того, щоби обійняти цю посаду. Він має досвід роботи в опозиції (а це, повірте, дуже не проста робота), управлінський досвід та досвід керівництва підприємством, – сказав народний депутат.

Така відвертість у журналістські камізельки одразу ж сполохала присутніх від Опори. У екс-мера чітко запитали чи бува не є робочою його поїздка. На ствердну відповідь нардепові закинули, що згідно зі статтею ст. 53 Закону України “Про місцеві вибори”, йому, як представнику державної влади агітація у робочий час заборонена, себто відповідно до закону він, як представник державної влади, не може в робочий час проводити агітацію. Зрозумівши, що дав маху, Микола Трохимович запетляв. – Чому ви так? От зараз обідня перерва, можливо. Я агітуватиму за Каспрука і у позаробочий час, – розвів руками п. Федорук. Щоправда потім, коли питання тою чи іншою мірою торкалося цієї теми, пан Федорук наголошував, що ні за кого не агітував присутніх, а щодо свого протеже Олексія Каспрука, просто висловив думку, відповівши на запитання, хто з претендентів гідний посади Чернівецького міського голови. – Не шукайте того, чого нема. Я розумію кого ви представляєте, але ми маємо піднятися на вищий щабель дискусії, – закликав журналістів високий київський гість.

Складним виявилося і питання Чернівецького міжнародного аеропорту, з якого тепер літають чартерами хіба що тугі пулярці. Свого часу міська рада, очолювана ним, намагалася вирвати цей ласий, як їм здавалося тоді, кусень чернівецької території усіма силами. І це таки вдалося. Щоправда, літаки над Чернівцями літали рідше ніж над Антарктидою, та піррова перемога міської ради над обласною у перспективі занепаду української економіки обіцяла стати кишеньковим ельдорадом. Щойно літовище змінило власника, як поміж людей, котрі хотіли справді інвестувати у його профільний розвиток, забігали ділки, котрі вже прораховували зиск від роздерибанювання злітної смуги та технічної території під котеджну забудову. Чи не встигли, чи влада змінилася, чи задовго тримали паузу з визначенням ціни питання, проте на щастя аеропорт уцілів. Щоправда, як майданчик для вигулу бездомних собак і пасовисько для зайців.

Чернівчани зі свого порту політали недовго і недалеко. А нині прокуратура порушує кримінальні провадження за заборгованість по зарплатні проти керівництва, котре змушене тримати оптимальний персонал фахівців, щоби приймати чартери з олігархами, кандидатами у президенти і гусарствуючими київськими прохіндеями з чернівецьким корінням. Що тут міг відповісти Микола Трохимович, міська рада і виконком якого свого часу навіть не спромоглися звільнити своє комунальне підприємство від сплати за землю, завівши його у дрімучі борги.

– Я з сумом кажу про невдалу долю аеропорту. Скільки зусиль було в нього вкладено, як він функціонував. На жаль, на сьогодні уже нема літаків до Тимішоари. Але це питання повинна розв’язати міська влада, ми запропонували, зокрема я, як народний депутат запропонував депутатам Чернівецької міськради прийняти рішення щодо передачі у державну власність злітної смуги з тим, щоби Міністерство інфраструктури, яке очолює наш земляк, мало можливість вкласти кошти, поки що в розширення по боках злітної смуги, завершення роботи світло-сигнального обладнання. А все інше залишити у комунальній власності міста. Я звертався у Кабмін, безпосередньо до міністра, поки що такого рішення нема. Місто ж хоче виділити 8 – 10 мільйонів – у нього є зайві кошти на ремонт смуги. Я б так не вчинив, тому, що ніхто смугу не забере, там працюватиме державна фірма. Це б полегшило долю міста, – помріяв народний депутат.

На запитання чому при ньому діяльність виконкому і міської ради не була гласною, чому не було прямих трансляцій, котрі започаткували після нього, пан Федорук образився. – Прямі трансляції сесій – це була моя особиста ініціатива… Пригадую, як у найбільш буремні для мене дні 2011 року деякі підписанти, з вашого середовища також, підписали звернення, що Федорук душить свободу слова. Коли йшла оця масована замовна атака, щоб усе це зробити. А це була моя ініціатива провести wi-fi у міську раду, поставили техніку і разом з Лангейтом організували пряму трансляцію. Не треба собі приписувати чужі заслуги. Для молодих, може, це відкриття, а досвідчені знають про це, – заявив він.

Досвідчені люди також знають, що прямі трансляції із сесійної зали стали можливими після його влади, яка хворіла на пресофобію.

Хтось із колег запитав про ринок «Добробут» і про землю під ним. Якщо чесно, то теревені про нього уже набили оскому.

– Ніколи земля під “Добробутом” не була власністю Чернівецької міської ради. Ніколи! Тому в міста нічого не взяли. Там була загальнодержавна власність. Майно ДТСААФ, яке перебувало у власності громадської організації. Фірма викупила у ДТСААФ це майно. Згідно із законом міська рада зобов’язана закріпити за ним землю. Все інше – це нісенітниці, яких тиражують.

Щоправда, у багатьох виникло логічне питання, чию ж землю продала міськрада під «Добробут», якщо то не її власність, – обурився екс-міський голова.

Куди принагідно поділися два гектари землі від Калинівського ринку, котрі прилипли до «Добробуту», Микола Трохи­мович пояснити забарився, як і не уточнив хто скористав з цієї оборудки, окрім власників «Добробуту». Ще питали про «Гравітон», елітний завод радянської оборонки, про Калинівський ринок густо заставлений 20-тонними контейнерами, встановленими комунальним підприємством міської ради за копійки, а ринкова вартість яких мало не добирає до вартості котеджів у царських районах міста, а також про його ставлення до колишнього керівництва МТК.

– Справа по Ринжуку – я кажу свою точку зору – абсолютно надумана. Це було замовлення. Ніяких доларів у нього не було, коли Ринжука затримували. Він не має до цього ніякого відношення. Він не посадова особа. Так будь-яку людину можна обмовити. Я не кажу, що він святий. До речі, тут ні над ким німба не бачу. Хто бачить – подивіться у дзеркало. Думаю, і Ринжук не святий, але приписувати і говорити усілякі нісенітниці – це неправильно… Розповідають казочки, що ринок зараз почав давати такі кошти. Це локшина на вуха. Росія зараз чим займається? Це не журналістика – це пропаганда. Я теж звертаюся до вас не займатися пропагандою – займайтеся журналістикою, – завершив виховний опус Микола Трохимович. І журналісти просльозилися від мерової чистоти і чиновницької незайманості.

Що не кажіть, нелегка це робота – з болота тягти бегемота. Микола Федорук, який завжди ввічливо оминав спілкування з пресою і ставився до неї зі зверхнім нігілізмом, раптом дав такий академконцерт. І, схоже, лише заради того, щоби допомогти обратися у мери своєму ставленикові Олексієві Каспруку.

Раніше всі журналісти обмовлялися, що з-за Олексія стирчать Федорукові вуха, від чого він злегка нагадує логотип Плейбоя. Тепер наш багаторічний мер, зробивши вісти чернівецькій молоді, котрій буцімто треба давати дорогу, чітко заявив про те, кого буде підтримувати на міських перегонах.

У редакції, яку ми почули, виглядає що дорогу молодому пан Федорук таки збирається передати, але, схоже, важки і дзумбела послаблювати не збирається. Заява Миколи Федорука, що він усіляко допомагатиме своєму молодому ставленику, дуже може означати, що обравши одного мера, ми знову отримаємо іншого. А ще з комсомольських часів Федорук пам’ятає, що молоді й перспективні потребують чіткого керівництва і пильного ока товаришів по партії.

Для Чернівців, котрі вже звикли самоврядуватися і без мерів, особливої трагедії не буде, якщо замість багаторічного мера стаціонарника, містом ще покерує не менш давній – у статусі заочника, – правильно розсудили у колишній меровій команді. Отакі от вибори на брудершафт. І, схоже, Микола Трохимович, як вправний гравець поставив на кандидатуру, яка у цій справі удар впевнено тримає.

Пан Федорук – людина музична, а тому знає на які клавіші тиснути, де змікширувати. Тож його згадування про колишнього голову міськвиконкому Павла Каспрука, батька Олексія, розчулюють не одне чернівецьке серце, згорьоване за радянськими часами. До честі батька, містом він управляв непогано, але то були інші часи, з іншими бюджетами і розлогим квартирним фондом. Тепер доведеться затягти міський пасок, який може перетиснути горлянку не одній соціальній верстві населення.

При всій повазі до наших історичних постатей, часте згадування про них для реклами нащадків не є політкоректним. На нащадках природа часом відпочиває, і як правило – батьки за дітей не відповідають. Бо починає виглядати так, що приналежність до шанованого батька є єдиною позитивною рисою Олексія. А це ж не так. Та й взагалі при всіх правах і повноваженнях народного депутата Федорука його настільки активна участь у чернівецьких перегонах, де він буцімто дав дорогу молодим, на користь одного рисака, є неспортивною за політичними поняттями.Хочеш керувати містом, хочеш знову бути багаторічним мером – балотуйся. Думаю, правильно так. Хоча, можливо, неучасть пана Федорука у виборах мера обумовлена не стільки турботою про нове обличчя Чернівців, а скільки невпевненістю у своєму недавньому електораті, котрий уже зрозумів після каденції Михайлішина, що управляти Чер­нівцями може не тільки Федорук, і абсолютно не гірше, з більшим толком для містян і з глибшим господарським баченням найближчої перспективи.

Добрі справи, як і написане пером, сокирою не вирубаєш. Без сумніву серед усіх, хто нині хоче очолити Ратушу є багато достойників, молодих, амбітних, з діловою репутацією за плечима. Проте лише у Федорука і Михайлішина є досвід реального управління нашим мегаполісом. Це так до слова. А якщо копати глибше від припущення, що успішний батько є єдиним козирем Федорукового кандидата і найбільшим позитивом, то дуже можна зрозуміти, що тоді у Михайлішина є єдиний негатив – членство у Партії регіонів. Хоча і це умовність. З огляду на те, що Михайлішин перебував лише у цій партії, а той же Олексій Каспрук, який нині балотується від «Батьківщини» ще недавно носив у піджаку посвідчення Фронту змін, а до цього, що примітно, кілька разів балотувався у депутати від політсили Анатолія Кінаха, дуже наближеного до Регіонів і Віктора Федоровича.

Але це Чернівці. Тут навіть короп на фіш-пляці розмовляв чотирма мовами.