З того роя не буде ні… У Чернівцях відбувся мітинг радянських політиків(плюс фоторепортаж)

Жуть стала лучше, жуть стала веселей.

 Щонедільні віча на Центральній площі Чернівців вже давно викликають сміх. Але такий чемний  сміх, який приховується, він десь у глибині звучить. Вголос якось незручно. Власне, на Центральній збираються, як правило, кілька українських “Мойсеїв”, деякі з них вже років двадцять  водять то туди, то сюди вірний народ, і якось без особливих результатів.    Втім, нині досягнення політиків настільки непересічні. Очей не відірвати. Від моніторів та екранів. Щодня думаєш, що ж  далі, Господи? А Мойсеї все виходять і виходять на Центральну. Все ведуть і ведуть.  

Більшість відомих( у сенсі, яких ведуть) становлять люди похилого віку, які є ідеальними споживачами політичної локшини доширак.

Цікаве спостереження – ті, хто більш-менш дірвалися до владного корита тепер на віче не ходять.  Ванзуряк, Салагор,  Каспрук та інші діячі – ау, де ви? “Як роса на сонці…”. Згинули. Так думаємо, що наступної неділі будуть на майдані, щоб підтвердити, що це злісний наклеп, і вони, як і раніше – з народом. Тим більше виборча кампанія. А свого часу так вересканили у мікрофон, що аж вуха закладало. Навіть дехто місця у мікрофона на мітингу продавали(це ще один наклеп від ” Чернівці Таймс”)….Зник полум’яний самопроголошений представник студентства і помічник народного депутата Андрій Ілюк ?  Ну й ще багато хто зник. Ванзуряка, Каспрука і т.д.можна зрозуміти. Вони ж усвідомлюють, що кадрові та будь-які інші питання не приймаються так.  Тобто приймаються, і виходить  що виходить. В жодній країні Європи такого нема. І наш ексклюзив виглядає для європейців, швидше, смішною примхою тубільців, аніж проявом демократії. Повірте, це правда.

Сьогоднішнє віче своєю увагою вшанував радник губернатора Ванзуряка Юрій Івашин. Він продемонстрував таємниче перевтілення.  Як тільки він сам потрапив у владу, вона  стала дуже хорошою. Хто б сумнівався? Якщо  ще декілька місяців тому він приходив на Центральну площу, аби покритикувати, то тепер прийшов, аби не допустити критики. Який сюрприз!!! Яка несподіванка! Просто ніхто не очікував такого переродження!  А між тим,  тема віче звучала так: «Кадри Януковича продовжують керувати на місцях; нова влада не сформована; представники нової влади відповідають за стан справ у всій області; що робити в цих умовах громаді м. Чернівців та краю?» Івашин порадив громаді помовчати, оскільки йде війна. З ним можна погодитися. Але коли війна закінчиться(дай Боже) знайдуться ще причини для мовчання(поки Івашин при владі).

 Щодо люстрації. Дійсно питання на часі. Коли усі ці наші політики повиходили у люди, усі ці Мойсеї, які заклинали люстрацію, як градівники дощ у старі часи(замість того, щоб просто прийняти закон) То при погляді на них(політиків) виникла думка:” Боже, де  ж набрався цей радянський мотлох(проєвропейський тільки на словах).  Усі ці радянські пальта, і недорікуваті промови, усі ці заяложені як поруччя  вендиспансеру думки. Чому їх ще не люстрували? Вони ж самі просяться.  Стає зрозумілим, чому вони так без заминки можуть кричати політичні гасла. Тому що для заминки треба думати.  А, принаймні під час спілкування із улюбленим народом, політики вимикають цю функцію. А вмикають її десь в інших обставинах(коли йдеться про кишеню, мабуть). До речі, чому наш політик виглядає у порівнянні більшим телепнем і рагулем аніж звичайний пересічний чернівчанин, у якого й більш неординарні думки й інтереси і кругозір?  Чому? Це у нас такий тренд?

  На віче засвітилися і два кандидати у мери Чернівців.

Олексій Коломієць виступав, та за себе не агітував. ОПОРи боявся.

Віталій Мельничук  кажуть виступив із вогняною  промовою, але на жаль, пропустили цю зіркову годину.  Далі Мельничук весь час шепотівся із Івашиним(агітував за себе?)

На їхньому фоні, караючим мечем богині по імені «Люстрація» став Микола Малярчук. Він хоч прізвищ і не називав, але прозоро натякнув, що до влади вже прийшли та йдуть ті, хто співпрацював з попереднім режимом. Було емоційно зрозуміло, але політично безсило. Як і всі подібні виступи політиків, яких викинули на смітник (Малярчук хоч і спритно бігав по всіх майданах( і навіть на головному змагався із Беркутом у швидкості), та жодної посади не отримав, а «Громадянська позиція» навіть не висунула його у мери).

Картина Левітана: Мунтян улітає

Ледь не забули. На віче прийшов фантомний заступник голови облради Іван Мунтян.  Проконтролював з десяток своїх бабусь, сів до джипу та поїхав.

Насамкінець учасники віче прийняли нудну резолюцію. Усі у кого до того часу ще не відсохли та не відмерзли кінцівки проголосували «за». Навіть редактор сайту «ЧернівціТаймс», який пояснив своє голосування тим, що усе занудне і бюрократичне його дуже заспокоює. І він вдячний авторам резолюції, що вони нагадали йому дитячі роки, комсомольські збори у школі. Одностайність «вражала». Як і пасіонарність заходу.

Година заклинань про небесну люстрацію закінчилася вже відомим проєвропейським ліберальним гаслом : “Слава нації! Смерть ворогам!”. Жодне інше гасло не відображає краще нашого прагнення до сучасної Європи. Воно ж, як ніяке інше склеює країну, яка ось-ось розвалиться.   З почуттям виконаного громадянського обов’язку люди розійшлися.

Текст:  Захар Подкидишев, Андрій Струм

Фото: Захар Подкидишев, Микола Гавка

Мунтян у натхненні

З таким виразом Коломієць сидів на партійних зборах 1986 року

Закінчили мітингувати, почали думати. Не про людей, повірте

Найсимпатичніші учасники мітингу

Ансамбль пєсні і пляскі

Караючий меч революції. З думками про бюрократичну революційну гільйотину