Вибори 2014: «Партія Миру» починає, і виграє…

Автор: Михайло Шморгун

Президентська виборча кампанія 2014 ( якщо вона таки дотягне до свого логічного кінця… ) обіцяє бути унікальною в новітній українській  історії. Після подій Євромайдану та анексії путінською неоімперією  Криму, непомітно змінився сам підхід та ставлення середньостатистичного українського виборця до виборчого процесу. Якщо 2005 та 2010 року вибори Президента в Україні носили на собі відтінок «кінця світу», то тепер до них ставляться більш спокійно та без особливої істерії. За останні декілька місяців таких невеличких «кінців світу» країна пережила, як мінімум два, а то і більше … Політична гра, вчергове, змінила правила. Вона перейшла на якісно вищий рівень. 

Есхатологічний виборчий сценарій «Кандидат 88» (коли кандидат від опозиції, умовний «фашист», завдяки пропаганді, адміністративному ресурсу та підкупу голосів на російсько-олігархічним гроші програє кандидату від влади, умовному «захиснику від фашистської загрози», товаришу Януковичу) уже давно неактуальний для внутрішньополітичного порядку денного. Навіть тема Євромайдану  з своєю революційною і мережевою філософією, героїкою та новими лідерами вже не являється центральною лінією виборчих перегонів. Головним  мотивом нинішньої президентської кампанії є «дивна війна» з Росією і її східноукраїнським «ввічливим сепаратизмом» та позиціонуванням  до цієї ситуації кандидатів в президенти. Прихованим порядком денним виборчої кампанії стає вирішення проблеми БЕЗПЕКИ для країни та для кожного її громадянина, в найширшому змісті цього слова.

Наглядно це може бути продемонстровано на прикладі піраміди Маслоу. Вона демонструє градацію потреб, які є основними мотиваторами для діяльності людини. На найнижчому, базовому рівні, знаходяться фізіологічні потреби – потреба в їжі,сні,сексі. Виборча кампанія для задоволення цього рівня потреб це створення «піраміди» для скупки голосів, роздача продпакетів в обмін на голос виборця, максимальна кількість чорнушного компромату. Оскільки, скоріше за все, ці технології на президентських виборах 2014 не будуть використовуватися в повному обсязі, то загальний рівень кампанії переходить на задоволення вищого рівня потреб виборців. Згідно теорії Маслоу цей рівень – безпека ( в широкому розумінні – потреба збереження власного здоров’я, захист свого майна та прогнозоване майбутнє для себе і своїх ближніх). Сучасний стан речей в країні заставляє виборчі штаби майже на інтуїтивному рівні вибирати для свого кандидата нішу, яка відповідатиме очікуванням БЕЗПЕКИ для більшості виборців. Таких ніш є дві – умовна «Партія Миру» та не менш умовна «Партія Війни».

Свідомо чи несвідомо  «Партію Війни» грають Тягнибок, Гриценко, Ярош,Ляшко, Симоненко, Царьов (та і «ростовський папа» Янукович також… ). Їх розрахунок – посилювати конфліктні ситуації в країні, на їх фоні створювати інформаційні приводи  та позиціонувати себе, як людей, що здатні ( будучи Президентом) ці ситуації «розрулити» і «порішати». «Партія Війни» не творить жодних нових смислів та опирається на старі ідеологічні моделі. Вони спрощують реальність. Симулюють її.  На кожну конкретну проблему у них є рішення. Просте і зрозуміле обивателю. Вони живуть у перманентному конфлікті де є погані «вороги» та «свої», які страждають і потребують захисту . Саме такий патерналістський захист виборцю в кінцевому результаті і пропонує «Партія Війни».

«Партія Миру» це нова для України ніша . Її ознаки – поміркована, зважена і системна реакція на події. Перевага дії над словами . Часто – просто мовчання.  Основні представники «Партії Миру» це Порошенко, Тігіпко і Богомолець. Вони роблять ставку на тренд об’єднання  еліт та соціально-активних груп заради досягнення зрозумілих цілей . Вони уособлюють собою можливу фінансову стабільність  та прогнозоване майбутнє в короткостроковій перспективі . «Партія Миру» – ті хто вміють домовлятися та чути іншу сторону.

 Сучасна Україна втомилась від перманентних конфліктів. Ця втома приводить до емоційного відторгнення «Партії війни» і появи електоральної ніши для «Партії Миру», яку найкраще освоїв Петро Порошенко . Несприйняття агресивної риторики політиків українцями,що хочуть миру і стабільності це і є найпростіше пояснення рейтингової турбулентності кандидатів,які ще декілька місяців тому уже подумки готували місце під свої «майданні фотографії» для кабінету на Банковій . Чорна дірка постійного страху українців за власну безпеку всмоктала в себе штучні образи нещирих, як російська пропаганда Яценюка,Тягнибока,Юлі та частково Кличка( який, до його честі, вирішив зійти з шляху власного електорального знищення і перейшов на бік «Партії Миру»). Попередній  прогноз явки на президентських виборах  більше 70 відсотків. Люди хочуть миру і стабільності. Це говорить про те, що «Партія Миру» мобілізована і  теперішня виборча кампанія  буде останньою для влади представників «Партії Війни» в такому вигляді, в якому Вони позиціонуються зараз.

  Її нова тюрма…

 Дуже цікавий казус стається наразі з Юлею Тимошенко. ЇЇ політичні опоненти свідомо заганяють її в нішу «Партії Війни». Якщо проаналізувати месиджі  «Юлі-звільненої», то вони цілком відповідають духу чергового хрестового походу проти олігархів. А її заяви,що стосуються питання війни з Росією є найбільш жорсткими і тому програшними з точки зору виборчої кампанії. Натомість, заяви команди Порошенка про перемогу у першому турі і є та правильна політична кампанія де прагнення до стабільності та миру ототожнюється з найбільш рейтинговим та компромісним для країни кандидатом. І такий підхід  цілком у дусі «Партії Миру». Як влучно охарактеризував цей складний політичний конструкт таксист  – « не буду голосувати за Юлю, а буду за Пороха, щоб се-все по скоріше си скінчило»…

 Тимошенко у дуже складній ситуації. З одної сторони її партія знаходиться при владі і про…обує країну шматок за шматком. З іншої – вона не може відкрито нав’язувати свою волю нинішнім керівникам. ЇЇ сильна сторона – вміння нав’язати свій порядок денний у виборчу кампанію. Цей козир також битий. Виборча кампанія відійшла на другий план, оскільки на часі війна.  Порядок денний складають проблема сепаратизму, очікування війни з Росією, рефлексії про Крим, можливість дефолту і можлива друга хвиля Майдану. Стандарті прийоми політичної реклами суттєво не впливають на зміну політичних уподобань , а можуть лише погіршити рейтинг кандидата за його власні гроші. Фактично кампанія проходить без сутнісного наповнення, а в такому форматі перемагає той, хто переконає електорат у тому, що у нього найбільший рейтинг. Кандидат, що намагатиметься нав’язати свій порядок денний ( а таким кандидатом є Тимошенко ) – зіткнеться з жорстким відторгненням електорату .  Неполітичний порядок денний веде до електоральних  перемоги представників «Партії Миру» (Порошенка, Тігіпка, Богомолець), які можуть лише своїми руками чи своєю героїчною тупістю себе ж потопити. 

Нинішня слабкість  Юлії Тимошенко у неможливості продемонструвати свої сильні сторони, як політика. Треба віддати їй належне. У спокійній ситуації вона діяла домінантно і завжди нав’язувала всій країні порядок денний, була в центрі уваги , що і забезпечувало їй фантастичні фінішні спурти. Тепер же «порядок денний» сильніше і вона не може його «перебити силою» або очолити. Тригодинні екзорциси у Шустера уже не мають тієї магічної сили. І сама Юля Володимирівна в цьому не винна. Вона вибрала  «Партію Війни» , а «партія війни» нині не в тренді. Порошенко ж тим часом, вміло відігрує свою виключну роль в «Партії Миру». Тенденції до об’єднання , зняття Кличка, позиція Луценка – діє на електорат краще , бо це чіткі сигнали «Партії Миру», які зрозумілі і виборцям Сходу і Заходу.  Юля Тимошенко уже не може зайти в цю нішу. Просто не вистачить часу. Вона робить героїчні кроки, але її шлях – неприйнятний  і незрозумілий для більшості тих, хто прагне БЕЗПЕКИ . Вона стала більше схожа на Пашинського і якогось місцевого партійного гнома (типу Мунтяна). Слова правильні, але чомусь уже не віриться … Захід від Юлі відвернувся, Арсеній Петрович публічно склав партквиток, чим дав сигнал, що у кампанії ЮВТ брати участь не буде, грошей на кампанію немає. Єдине,що може її врятувати – добровільне зняття з перегонів. Дива трапляються…  

Хоча ситуація може скластися так, що «Партія Війни» може і перемогти. Порядок денний може змінити жорстка криза, Росія і новий Майдан. Але не факт, що від цього переможе наша країна. Наразі виглядає так, що «Партія Миру» починає і перемагає… принаймні на виборах Президента.