Християни всього світу відзначають сьогодні Вербну неділю. Історія свята

Вербна неділя (вхід Господній в Єрусалим) – велике християнське свято. Його виникненню послужили біблійні оповіді: Ісус в’їжджав до Єрусалиму на ослі, люди встеляли Йому шлях пальмовим гіллям, вітаючи таким чином Спасителя.

Євангелист Матей так описує Вхід Господній до Єрусалиму: «А коли наблизились до Єрусалиму, прийшли вони у Витфагію, коло гори Оливної. Тоді послав Ісус двох учнів, сказавши до них: «Ідіть у село, що перед вами; відразу ж знайдете прив’язану ослицю й осля з нею; відв’яжіть і приведіть до мене. А як хтось скаже вам щось, ви відповісте, що Господь їх потребує, але він незабаром поверне їх назад».

Сталось це, щоб збулося слово пророка, який говорив: «Скажіть дочці сіонській: Ось цар твій іде до тебе; лагідний і верхи на ослиці, – на осляті, синові підяремної». Учні ж пішли і зробили так, як Ісус звелів їм: привели ослицю та ослятко, поклали на них одяг й Ісус сів на неї. Народ же, якого було багато, простеляв свою одіж по дорозі, а інші зрізували з дерев гілки і розкладали по дорозі. Люди, що йшли перед ним і ззаду, кликали: «Осанна Синові Давида! Благословен той, що йде в ім’я Господнє, осанна на висоті!» І коли він увійшов у Єрусалим, заметушилося все місто, питаючи: «Хто це такий?» Народ же казав: «Це пророк, Ісус із Назарету в Галилеї».

Ісус увійшов у храм і вигнав усіх, що продавали й купували в храмі; перевернув столи міняйлів, а й ослони тих, що продавали голубів, і сказав їм: «Написано: Дім мій домом молитви буде зватись, – ви ж чините з нього печеру розбійників». І підійшли до нього в храмі сліпі та кульгаві, і він зцілив їх. Первосвященики ж та книжники, побачивши чуда, які він творив, і дітей, що кричали в храмі: «Осанна Синові Давида!» – обурилися і мовили до нього: «Чуєш, що оці кажуть?» А Ісус відповів їм: «Атож, хіба ви ніколи не читали: Устами немовлят та ссущих ти вчинив собі похвалу». І покинувши їх, вийшов з міста у Витанію і там заночував».

У цей день Церква згадує царське прославляння Ісуса Христа перед Його хресною смертю для того, щоб показати, що страждання Спасителя були добровільні. За християнськими тлумаченнями, усі віруючі, як і єрусалимський натовп, грішні у тому, що спочатку гукали: «Осанна!», а потім: «Розіпни його!»

Церковні служби у цей день продовжують службу Лазаревої суботи. На всеношній свята читають пророцтва Старого Заповіту про Царя-Месію разом з євангельськими розповідями про вхід Христа до Єрусалиму. На утрені благословляють (святять) вербові гілки, які віруючі тримають у руках під час усієї служби. Це свідчить, що вони зустрічають Господа, який невидимо гряде, і вітають Його як Переможця пекла і смерті.

Від звичаю використовувати у це свято вайї (гілки фінікової пальми) його називають Неділею вайї. Гілки Фінікових пальм у нас замінюють гілками верби, бо вона раніше за інші дає бруньки. До того ж, це дерево згадується в Святому Письмі.
Сенс поклоніння вербі полягає в тому, що здорове квітуче дерево повинно передавати здоров’я, силу та красу людині або тварині. Звичай цей існував у різних народів світу. Виконували його, як правило, навесні, коли дерева наливаються соками, розквітають, набираючись життєвої сили, і можуть передати її іншим.

Свячена верба користується великою пошаною серед нашого народу. «Гріх ногами топтати свячену вербу». А тому навіть найдрібніше гілля, якщо воно залишилося після освячення, палили на вогні, щоб під ноги не потрапило.

Вербна неділя припадає на Великий Піст, тому бурхливих гулянь не влаштовують. Цей день – провісник Великодня, отож має бути світлим і радісним.