Які свічки купувати для майбутнього мера? Геморойні(про політично-проктологічне)

Позачергові вибори Чернівецького міського голови фактично стартували, а от активність потенційних кандидатів – нульова.  Так що стає моторошно, це у них взагалі така активність нині?  Жодних заяв і планів, так ніби вони і не збираються нікуди. Це нагадує відомий чернівецький анекдот часів масової еміграції євреїв з Чернівців, коли сусід заходить до єврейської родини і каже: 

– Ви що, збираєтеся їхати?

– А звідки ви взяли? 

–  Так ось валізи? 

– А так це, ми дещо запакувати хотіли. 

–  А куди це ви йдете з тими валізами?

–  А,  прогулятися

 – А чому це ви до вокзалу гуляєте?

 – А там повітря свіжіше…

 І так далі. Але ніколи не скажуть, що їдуть.  У цьому дусі  працюють і наші кандидати в мери. Це, мабуть, генетично-чернівецьке.

Хоча є прагматична причина. Більшість з них чекали змін до законодавства, які тепер вже дозволяють йти на вибори шляхом самовисування. Тому що нині бути в партії(будь-якій, хоч переможців, хоч переможених), можна потім черевиків не відшкребти. А куди з такими черевиками у Ратушу ?

І це причина гри у мовчанку. Паузу наші мери тримають величезну, як затяті актори провінційного театру. Головне, щоб глядач, у сенсі виборець, по ходу паузи таки не заснув. Тому що кожне обличчя виборчого списку, нема сумнівів, викликає великі сподівання, що тепер-то у нас все закрутиться… Але це сподівання… на Бога. Бо тільки у нього, як у пишуть, вийшло пятью хлібами нагодувати тисячі. Усім решта для цього потрібен бюджет, а для бюджету потрібен спокій, інвестиції, вправність фахівців, узгодження депутатських інтересів і т.д.  До фактів.

УДАР поки що так і не наважився висунути Олексія Коломійця. Подейкують, що вже вирішене питання, що від ВО «Батьківщина» піде Олексій Каспрук, а його виборчий сам Микола Федорук.  Справді, Каспрук в якомусь сенсі – інвалід політичного руху, він, можна  сказати – молодий політик, але це просто політкоректна назва недополітика. Принаймні, повідомлення про поєднання Федорука та Каспрука не є випадковим. Воно відображає, по-перше фінансово-політичні реалії. По-друге, те,  що  Каспруку досі потрібна потрібна політична милиця. Адже повідомленню вірять. Але коли милиця тримається впевненіше, аніж сам пацієнт? .То виникає відчуття когнітивного дисонансу. 

Є, мабуть ще одна причина чому  ніхто з активних чернівецьких політиків не виявив щирого бажання позмагатися за мерські клейноди. За  великим рахунком ці вибори нікому не потрібні.

І цьому є декілька логічних банальних пояснень.

Нині, завдяки «неймовірним» зусиллям   Турчинова( в народі УЗУРПАСТОР) та  Яценюка(це наш земляк, надія цілої веселої кампанії у Чернівцях, тому образливі  прізвиська опустимо)  країна опинилася на межі краху(це вже проблеми країни, а не Чернівців). І у першу чергу фінансового краху. У такій ситуації ставати мером навіть найменшого обласного центру України – авантюра. Як відомо, коли народ дещо розчаровується, він швидко забуває, кому вчора кричав  “слава”, і тут починаються такі пригоди, які мало кому потрібні.  Наші ж головні провідники до щастя виглядають звичайними такими міщанами. І на вилах вони будуть виглядати не героїчно, а погано. Бо вони на Мальдивах звикли виглядати.  Вони і самі це підозрюють.  Ну добре, нехай не на вилах(да, омине їх лихої години Ляшко). Але навіть тягання за краватку – останнім часом улюблене національне шоу, теж буде не до смаку. Тому що дивитися на це шоу приємно, брати участь у якості краватконосія – задоволення сумнівне. Наш народ вже на другий день забуде популістські слогани про вірність ідеалам Майдану, любов до чернівецької громади, бажання зберегти у місті мир та спокій, і подібні казочки політтехнологів. Як тільки переконається, що цінність зарплати впала на 50 відсотків, а геніальний земляк Арсеній все ще торочить про інфляцію на рівні 10 відсотків на рік. 

Народ, доведений до крайньої межі нестабільністю у країні та невпевненістю у завтрашньому дні, захоче конкретних дій. Навіть на перший погляд самих банальних: ремонту доріг та будинків, заміни ліфтів, нормальної роботи громадського транспорту, збереження пільг та соціальних виплат. А цього всього жоден з кандидатів, яким би він не був золотим, не може гарантувати. Перший дзвіночок місцевого штибу вже прозвучав. Нова міська влада спробували відмінити єдиний проїзний соціальний квиток. Потім очільники одумалися і пролонгували його дію до виборів, аби не збурювати електорат. Але  у перевізників свої проблеми. І вони теж намагаються збуритися. Після виборів доведеться задовільнити вже їх. 

При цьому головною проблемою для майбутнього мера стане латання дірок у міському бюджеті, аби хоч якось підтримувати життєдіяльність міста. А про великі прориви до єврокомунізму точно не йдеться.  Одним словом, разом з посадою новий мер отримає такий геморой, що ніяке мяке крісло не врятує від регулярних походів за свічками.

Найважливіше, не варто забувати, що у жовтні наступного року відбудуться чергові місцеві вибори. І виходить так, що мер, якого оберуть 25 травня буде фактично тимчасовим. А з огляду на ситуацію у країні, навряд чи він зможе наростити, чи, бодай, зберегти свій рейтинг, аби вже за півтора року поборотися за повноцінний п’ятирічний мерський строк.

Навіть провладний кандидат до якого більшість чернівецьких ЗМІ зберігатимуть лояльність, все одно стане об’єктом критики з боку пересічних громадян, і йому, як мінімум, гарантовані мирні пікети під міською радою, а як максимум… Якісь гарячі послідовники Ляшка з вилами

До того ж, не варто забувати, що сколочена у міській раді більшість з колишніх регіоналів та «фронтовиків» все одно не є стійкою. І окрім боротьби з складною економічною ситуацією, новому меру доведеться лавіювати між різними групами впливу у сесійній залі, інакше він ризикує повторити долю Миколи Трохимовича.

З огляду на все це виходить так, що парадокс цих виборів Чернівецького міського голови полягає не у тому, щоб перемогти, а у тому, щоб зайняти друге місце. Бо той, хто прийде у цих перегонах другим, одразу ж зможе конвертувати цей результат у проголошення себе лідером опозиції до чинного мера. 

І як би новий мер не ліз зі шкіри, приводів для його критики буде пре достатньо. А народ у нас такий  – він любить тих, хто критикує. Це по-перше. А по-друге, хороший відсоток при другому місці на цих виборах дає можливість для політичного маневру. Або йти на чергові вибори мера, або обиратися до Верховної ради від Чернівецького мажоритарного округу.

 Захар Подкидишев