Чиновники на Буковині нині, як євреї у тридцяті…

(пропозиції до одужання) 

Автор: Сергій Воронцов

Жити у спільноті із зміщеним центром уваги все одно, як дивитися на політ кулі із зміщеним центром ваги. Буковинські(українські) пенсіонери та бюджетники  стали біднішими на третину, як мінімум, ціни на газ зросли на половину. Але як мало це цікавить громадськість, зокрема буковинську! Обговорюють нові кадрові призначення)))) Незадоволені, як завжди…. Призначеннями… Нецікава у нас громадськість, а якщо цікава, то лише з огляду на якісь вічні твори, на кшталт «Корабель дурнів» або щось подібне.

Пенсіонери можуть не старатися, на їхні проблеми ніхто не звертатиме уваги найближчим часом. В цьому цимес революції. Реальність лише бруднить велику мрію. Тому все, що можуть запропонувати мрійники, це не звертати увагу на реальність. Цим власне, вони активно займаються нині. Усі на вибори! Вибори змінять наше життя? Кожна з кандидатур викликає великі сподівання…. Або жодна?

Абсолютно зрозуміло, що ніхто з революціонерів не почувається боржником цих пенсіонерів, або якихось чесних вчителів. Цікаво було б уявити здорову глуздом людину, яка взагалі нині не читає газет.  Що вона бачить сьогодні? Небезпеки, хаос, махновщину, наступ бідності. Все!!!!! Більше нічого!!!! Все інше: європерспективи, загальне благодєнствіє і нескінчена злива справедливості – усе це побачити очима неможливо, тільки в газетах.  

 Отже, що нас чекає? Широко відомо нині, що революціонери вигнали демонів, і поставили янголів. Портрети янголів, які очолили департаменти, ви можете подивитися на буковинських інформсайтах. А те, що за спинами янголів ви не бачите крилець – це недопрацювання редакторів. Тому що  рятівники працюватиме за три-чотири тисячи гривень на місяць(хоча звикли до інших статків) і говоритимуть вам про руки, які «нічого не крали». Якась припорошена антикварна історія. Чи не так? 

   Ми чуємо радикальні постріли, радикальні заяви, і нам показують самих радикалів. Але ми досі не бачили радикальних законів, які б відкрили власність, зробили гідну зарплату бюджетникам і підвищила їхню відповідальність за порушення закону, або гарантували гідну зарплату найманим працівникам в приватних офісах, або привернули б інвестора на наші терена(втім, який же інвестор сюди прийде зараз?). П’яний постріл в чужі кишки – це краса  революції. Де постріл в систему? Чому ненависть до системи, вміло підмінюється ненавистю до посадовців. Це підхід розумних людей? Чи це марення  безнадійних мрійників? Я сам, як людина небагата, і достатньо обізнана у звичаях чиновництва із задоволенням би виступив за люстрацію. Але так, як вона відбувається, коли натовп людей навіть не взяв труд зібрати нормальний компромат із папірцями, свідченнями, звернутися в правоохоронні органи тощо… Стає зрозумілим, що це або ляльки у вмілих руках(сто відсотків саме так), або зібрання маргіналів і нероб, яким і дрібницю доручити не можна(90 відсотків). Чим так робити, краще нічого не робити.  

   Так ось про коловорот ненависті у природі.   Предмет, який варто було б вивчати у школі. Цікаво, що фактично ненависть до чиновників нині заснована на тих же підлих мотивах, що і ненависть до євреїв у тридцяті роки у тоталітарній Європі. Чиновники більш заможні, спритні, хитрі, і цураються звичайних людей. У євреїв у тридцяті теж була схожа репутація.  Євреїв тоді взагалі вбили, але краще жити не стало. Стало гірше. На щастя,  у нас до чиновників ставляться трохи краще, але слово “чиновник” нині подібне на слово “єврей” у тій страшній Європі . Слово, яке саме по собі тягне «провину». Фактично це дуже своєрідна ксенофобія!!! До групи людей, за зовнішньою ознакою(за фаховою приналежністю, якщо бути точним). Знов таки, може варто підтримати люстрацію, але за законом. Розумним і гуманним( в тому числі до чиновництва) законом. Гуманним його треба зробити через почуття самозбереження, а не жалю до посадовців.  Тому що політ ненависті ніколи не зупиняється на одній групі людей. Поненавидять колишніх владних чиновників стануть ненавидіти когось іншого, потім ще когось і так далі, поки не повернеться естафета до тих, хто її народив(як це вже було неодноразово в історії – революція зжирає своїх дітей, є такий вислів, який натякає на ці закони) Ненависть, як естафета, видихнеться не скоро, якщо ми не припинимо її за власною волею.  

Революція – це хвороба. Держава подібна на будь-який живий організм. У хворобах(старі лікарі про це знали) дуже часто є позитивний сенс очищення, оновлення, звільнення від «шлаку». Але боготворити хворобу?))) Мріяти стати вічно хворим?  Одужуйте вже нарешті і боріться не з проявами(людьми, посадовцями) хвороби, а з її причиною (системою).