Два місяці до дня «Х»(мерські перегони)

Автор: Захар Подкидишев

До позачергових виборів Чернівецького міського голови залишилося два місяці. Коло потенційних кандидатів приблизно окреслене. Але жоден з них ще чітко не заявив вголос, що буде брати участь у передвиборчій кампанії.  

Є припущення, що кандидатів буде вдосталь.  Більшість з них відіграватимуть роль декорацій. Реальний вплив на хід виборчих перегонів здійснюватимуть 7-8 осіб. 

Основна інтрига полягає у тому, чи буде балотуватися Микола Федорук. Тому що для чернівчанина все у Федорукові прекрасно: і одяг, і машина, і нерухомість, і політичні кульбіти, і знання єврейського фольклору. Однак, Ринжук у ньому не прекрасний. І це серйозна проблема.    Зміни до законодавства, які знову дозволяють йти на вибори самовисуванцям дають Миколі Трохимовичу (який завжди дистанціювався від партій) зайвий козир. Він може дістати з шухляди присипану нафталіном віртуальну улюблену Партію чернівчан, і піти на вибори з нею.Звісно, може балотуватися і від «Батьківщини». Однак до парламенту він йшов від цієї політичної сили вимушено, бо не було інших варіантів, а тепер у нього є простір для маневру. Участь Миколи Трохимовича у цих виборах буде визначатися його особистим бажанням та станом нинішніх стосунків з Яценюком. Не секрет, що Арсеній Петрович негласно прибрав Буковину до рук. І йому потрібен керований мер. А Федорук не з тих, хто буде витанцьовувати сім сорок під чужий халіль. Він сам майстер на ньому пограти.

І при таких розкладах більш вигідним для Києва кандидатом від влади стає Олексій Каспрук. Зі своїми полум’яними промовами на сходах Ратуші та суворим виглядом а-ля великий інквізітор  Олексій Павлович не сходив з екранів та шпальт. Кулі у лоба не вимагав, але рейтинг трохи підняв. Та немузикальний фонтан, суди щодо «Містобуду»,    небажання обійняти у Ратуші хоча б якусь посаду і показати себе( і розділити відповідальність) виглядають непереконливо, аби не сказати – жалюгідно. Кандидатом його скоріш за все таки призначать. Є  гіпотеза, що на вибори Федорук та Каспрук підуть паралельно. А сам хід кампанії підкаже, як діяти далі.

 Своя інтрига є і в УДАРу. Вони вже мають свого губернатора, але й не проти закріпити успіх своїм мером. Основних претендентів двоє: Оксана Продан та Олексій Коломієць.Оксана Петрівна хоч і значну частину свого політичного життя проводить у Києві, має реальні шанси здобути на виборах мера непоганий результат. У кулуарах Верховної Ради подейкують, що йти на вибори її переконував сам Петро Порошенко. А Порошенко, як відомо, з тих, хто знає, що робить. Своєю участю у цих виборах Оксана Продан мало що втрачає. А в контексті дострокових виборів Верховної ради така кампанія є реальним випробуванням власних сил.

Щодо Олексія Коломійця, то він свою виборчу кампанію фактично розпочав наприкінці минулого року, коли все частіше почав зявлятися на публіці та влаштовувати пересувні автосалони престижних іномарок під виглядом Автомайдану. Мало не олігархічний автопарад деяким чернівчанам сподобався. Впізнаваність Коломійця різко зросла. І він зібрав довкола групу відданих людей, які будуть вести його кампанію. Яка, скоріш за все, буде грунтуватися на сенсаційних викриттях корупції чиновників та нещадній люстрації. Це тепер тема. На тлі підвищень цін і т.д.

 З розваленого табору регіоналів на реальну участь у виборчій кампанії претендують теж двоє: Віталій Михайлішин та Микола Харабара. Надії Віталія Михайловича потрапити до Верховної Ради, чи спокійно керувати містом до осені 2015 року лопнули, як мильні бульбашки, які він роздавав на відкритті дитячих майданчиків. З іншого  боку саме дитячі та спортивні майданчики, нове обладнання для лікарень, ті ж такі проїзні, ремонти шкіл, дитячих садочків – це ті реальні справи за які Михайлішину не соромно, і які він може продемонструвати своїм виборцям. Дилема колишнього секретаря міськради полягає у тому від кого балотуватися. Поки у країні нестабільність, і всіх собак вішають на «папєрєдніків», йти від ПР – це то саме, що плювати проти вітру.

Більш реальним виглядає варіант балотуватися від «Рідного міста». Але знову ж таки право самовисування дає можливість Михайлішину стати формально незалежним кандидатом. Що, незважаючи на певне падіння рейтингу, дає йому реальний шанс позмагатися за спадок Федорука. Адже голосуватимуть не завезені студенти, які його знімали, а мешканці міста.

 Свої мерські амбіції Микола Харабара плекає ще 2010 року. Тоді він неодноразово заявляв про своє бажання позмагатися з Федоруком, але на вибори так і не пішов.  Тепер має всі шанси. Досвід міліцейского генерала Віктора Короля, який у 1998 та 2002 роках без проблем вигравав вибори до Верховної Ради по Чернівецькому округу говорить про те, що мешканці нашого міста мають слабкість до людей у погонах. На тлі хаосу вони виглядають якось особливо переконливо. Люди можуть подумати – нам потрібен жорсткий керівник, нам потрібен порядок.  Імідж Харабари таким прагненням до певної міри відповідає.

Але є у Миколи Дмитровича й суттєві недоліки, як на сьогоднішній день. У 2004 році він був заступником начальника обласного УМВС (Янукович прем’єр), 2010-2012 – був начальником обласного УМВС (Янукович – президент). Так, з посади Харабара пішов у листопаді 2012 року за власним бажанням, коли Віктор Федорович був у самому розквіті. Та це слабка втіха. Люстратори нині прискіпливі, і шлях своїм розчищатиме із ретельністю.

Якщо повернутися до «Рідного міста», то ситуація теж досить цікава. Якщо Віталій Михайлішин не погодиться йти від них, то у Василя Продана (якого всі називають куратором цієї структури) вибір невеликий: або взагалі нікого не висувати, або кинути на амбразуру депутата облради Андрія Білогорку. Другий варіант більш прийнятний з точки зору політичних перспектив. Шансів на перемогу, у нього практично не має. Але участь у виборах стане додатковою рекламою для «Рідного міста», обкаткою штабом  виборчих технологій та плацдармом для місцевих виборів восени 2015 року.

Щодо інших потенційних кандидатів, то тут можна відзначити хіба що Назара Горука. Колишній свободівець поки що знаходиться у творчому пошуку. І це при тому, що реального кандидата на мера у «Свободи» не має. Якщо когось і висунуть, то він буде всього лише технічним кандидатом.  Але щодо Горука. Зрозуміло, швидше давляться.  Самому ж Назару, у такій ситуації, треба шукати не стільки людей, які його підтримають, скільки грошовий мішок, який оплатить вибори.

 А от, що буде далі? Поки що два місяці до дня «Х»