Тетяна Монтян: про особливості боротьби із чумою на Україні
Чомусь іноді здається, що усе, як не найкраще, то найщиріше пишеться на особистих сторінках. На своїй сторінці Фейсбук відомий адвокат Тетяна Монтян оцінила те, що відбувається у країні досить жорстко. Ми вирішили зробити з цього публікацію. Революціонерам треба звикати до того, що з ними можна не погоджуватися, їх можна критикувати. ТОму що люди без критики, як правило, дуже швидко втрачають звязок із реальністю. І це надзвичайно важливо. Текст Тетяни Монтян:
“Колись в дитинстві я читала в журналі “Наука и жизнь” історію, яку зараз пропоную вашій увазі.
…Видатний радянський мікробіолог Лев Зільбер, який керував в 1930 році придушенням спалаху чуми в азербайджанській частині Нагорного Карабаху, писав, що на місцевих кладовищах хтось регулярно розривав свіжі чумні поховання.
Розслідування показало, що це робили не диверсанти-самогубці, а… родичі похованих.
Виявилося, що, згідно місцевим повір’ям, якщо члени сім’ї вмирають один за іншим, потрібно викопати того, хто помер першим, вирізати певні частини внутрішніх органів (серця, печінки) і з’їсти їх, щоб небіжчик “не тягнув за собою живих” . Зайве казати, що в умовах епідемії чуми реальний результат цього звичаю був абсолютно протилежним.
ТАК ОСЬ.
Дивлячись на щирих, патріотичних людей на Майдані, які ризикували свободою та життям заради щастя України, я відчувала приблизно те ж саме, що відчував цей лікар, дивлячись на азербайджанців, які жерли печінку від трупів зі святою метою – врятувати своїх родичів від смерті.
Але доктор Зільбер мав повноваження вжити протиепідемічні заходи, виставити війська на кладовищах, спалити всі трупи, тощо…
…А я могла лише ридати та материтись у фейсбучику, спостерігаючи, як люди з найкращих спонукань перетворюють свою недолугу, але небезнадійну країну – у реальне Сомалі”.
ЗІ. Я не виправдовуюсь, я просто пояснюю.
Коментарі
> спостерігаючи, як люди з найкращих спонукань перетворюють свою недолугу, але небезнадійну країну – у реальне Сомалі”.
Ай хорошо сказала..