Про наївний механізм смерті, красу і попсу(нічний Таймс)

Автор: Сергій Воронцов 

Розмовляти із  деякими розкрученими політиками, подекуди, все одно, що їсти розрекламований доширак. Але насправді вартісні більш натуральні продукти. І розмовляти варто з іншими людьми. В цих розмовах бувають малі і немалі осяяння. З цієї точки зору цікаві зокрема вчені. Але не бундючні бюрократи, якими повні наші ВНЗ, а реальні вчені, які хочуть зрозуміти світ. Таких, на жаль, не так багато. Думають вони не про вузькі проблеми, а через вузькі проблеми спробують зрозуміти життя. 

 У мого знайомого Юлія не тільки рідкісне ім’я, але й рідкісна професія – лепідоптеролог. Він спеціаліст по метеликам. Познайомилися ми на Андріївському узвозі, де він торгував цими самими метеликами.  У будні він вчений і ходить з течкою до якогось похмурого біологічного інституту. На звичайний погляд, бути лепідоптерологом – це майже нещасний випадок. Однак, людське спілкування з метеликами, як виявилося, виховує такий дивний погляд на життя людей, що мене це просто приголомшило.  

Краса – яку, ми обожнюємо, за великим рахунком лише механізм проникнення

 — Як обирають професію лепідоптеролога у сучасній Україні. Які можуть бути мотиви такого вибору?

– Тільки з любові. Ніяких звичайних переваг і радощів ця професія не обіцяє. Ти входиш в неї, так само як літак входить у штопор. Спочатку ще є якісь шанси виправити становище, вирівнятися на інших, але потім з віком ступінь маніакальності  стає ще більшою.  В іншому випадку немає сенсу залишатися у професії. Хоча, врешті-решт все зводиться до популярного серед ентомологів «ефекту трьох б»: бабкі, баби, метелики(бабочкі). Але, що дивує, метелики у цьому переліку поступово пересуваються на перше місце. 

  — Кажуть, хороший швець, дивлячись на черевики, може розповісти про людину. Вивчаючи метеликів, виникають якісь людські аналогії?

 — Взагалі-то це інший портал. Вчені зазвичай вивчають термітів і мурах. Людей зачаровує їхня організація, суспільство, драматичні історії цього суспільства. Наприклад, терміти викрадають яйця з ворожого термітника, і комахи, які вилупилися з тих яєць, воюють зі своїми, можна сказати, батьками і братами, загризають їх на смерть. Скільки цікавих аналогій в нашому політичному житті можна знайти! Багато хто вивчає паразитів, вони теж ваблять. Крім того, боротьба з шкідниками надає значущості. А ось те, що красиве, те що тендітне, ніжне – нікому не потрібно …

 — А метелики – це суцільна красота?

 — На жаль, насправді, немає ніякої краси на світі. Те, на що ми дивимося і сприймаємо як красу – лише безкомпромісна практичність. Кожен елегантний хвостик на крильцях створений, щоб збивати вихровий потік повітря, кожна маленька луска (таку має назву те, що покриває крильцята метелика)  створена, щоб чіплятися за повітря. А колір крил – це ідентифікаційна карта для протилежної статі. Самець кричить про себе: іди ж до мене, подивися який я. Уся краса лише досконале служіння якійсь меті. Ось через це кепсько і сухо на душі.

Краса – яку, ми обожнюємо, за великим рахунком лише механізм проникнення, перш за все. Красу приймуть скрізь, вона легко доб’ється успіхів, її розмножать, вдалий екземпляр хочуть тиражувати… А якась не така, з недоліками, не з тим носиком, не з такими ніжками  – вибачте,  вибачте, приходьте іншим разом. І все. Ви бачили, якого щойно купили у мене метелика? Вибрали самця з яскравим, виразним кольором. У мене є кілька  екземплярів такого ж виду, але вони похмурих меланхолійних кольорів, мені подобаються вони якоюсь незвичністю. Але цих, таких незвичних, цікавих, меланхолійних оберуть нескоро. Той, куплений красень, і за життя теж мав успіх, як і після смерті. Самки воліють обирати саме таких, яскравих, виразних (покупали метелика дівчата – від авт.).

Метелик взагалі — ідеальний символ любові. Що все його життя? Яйце, гусениця, кукіль: тижні і місяці підготовки — і кілька днів тріумфу. Ось він  вибух, заради цього варто було пройти стільки випробувань, спроба прорватися, розмножитися, досягти успіху. І зіграти в ящик. Метелики народжуються  приреченими. У них відсутні органи виділення. Вони поступово самоотруюються. Це одне з наочних свідчень того, що організм містить не тільки все, що потрібно для життя, але й те, що потрібне для смерті. Все передбачено. У людини такий механізм смерті прихований. А у метелика він більш відкритий. Наївний такий механізм смерті.

 Слабкість треба цінувати, це, бува, найдорожче, що в нас є  

 — Якщо виходити з ваших міркувань про красу, виживають найбільш пристосовані, тільки арійські метелики. Такий природний фашизм. Світ метеликів — ідеальний світ за Адольфом Гітлером?

 — Ні, аж ніяк. Ось тут помилка. Будь-яка уніфікація, будь-яка однаковість це крок проти природи. У житті все інакше. Бути індивідуальністю, чимось відрізнятися від інших життєво необхідно. Інакше тебе не помітять, не виберуть. За що ж тебе обрати? За те, що ти такий як усі? Це поганий мотив для любові. Тому будь-якому організму конче необхідно слабка ланка. Іншими словами, ділянка генів, яка увесь час ламається. Ось вам бувальщина, а не міф про ахілесову п’яту. Обов’язково має бути слабка ланка.  Та, що ламає іноді до біса всю конструкцію. Все перезавантажується і виходить щось зовсім несподіване і нове. У будь-якому випадку у кожної метелика своє обличчя, як і у людини. Цієї індивідуальністю він (метелик) зобов’язаний тим самим нестійким генам, своїй слабкій ланці. Слабкість треба цінувати. Це, бува, найдорожче, що в нас є.  Може, завдяки цьому знанню, все ентомологи дуже ексцентричні і плекають свої слабкості. Хоча ті хто плекає цю слабкість ризикує, але…

Мене завжди вражає, наскільки ті рідкісні види вишукані. Покажіть мені метелика з будь-якої країни світу, і за зовнішнім виглядом я визначу, наскільки він рідкісний. Увесь світ звичайно завжди належить кітчу, попсі, і у метеликів також. Світ належить кричущо красивому, яскравому, тому що кидається в очі. Саме це яскраве досягає успіху, переважає, розмножується, проникає всюди. А бути рідкісним це завжди індивідуалізм, це каприз, таємниця, темна конячка. І смертельний ризик. Як це невимовно чудово! Іноді рідкісний метелик на перший погляд непоказний, якби некрасивий, але все підказує, що це дорогий об’єкт. Це і є справжній шик. Крім того, дивно, наскільки стилістично збігаються метелики з біотопом, в якому вони живуть. Наші європейські: це ніжні, тендітні тони. А тропічні: яскраві, контрастні, жорсткі. Тому що тропіки це не вишуканість, це не ніжність. Це така сила, це така витривалість, що хрін задавиш. Та що там розповідати, головне — не потонути в цьому метеликовому світі. Тому що це — стежка до божевілля, стежка, яка поступово стає проспектом.

 — Лякає така перпектива?

 — Ну у кожного українця є про всяк випадок заклинання Сердючки: «Хорошо, всьо будєт хорошо, я ето знаю». На мій погляд, чудово допомагає.

Розмовляв Сергій ВОРОНЦОВ

 Вийшло друком в газеты ” Чернівці”