Пастка для містечкових Наполеонів(велике сидіння у Чернівецькій ОДА)

автор: Захар Подкидишев

Абсолютно не хочу порівнювати Максима Бурбака, Івана Мунтяна, Віталія Мельничука та інших організаторів штурму Чернівецької облдержадміністрації із такою масштабною постаттю, як Наполеон Бонапарт. Але нині ці містечкові революціонери потрапили у ситуацію у якій опинився французькій імператор восени 1812 року.Тоді, після Бородинської битви, він, хоч і не надто тріумфально, але увійшов до Москви. Та її взяття не стало кінцем Російської імперії. А навпаки, стало початком кінця французької.

Вперті москалі ніяк не хотіли здаватися на милість «переможця». Влада Бонапарта на захоплених територіях була крихкою. Вишколена французька армія під час московського байдикування блискавично перетворилася на неконтрольований натовп оголтілих мародерів. Наполеон занадто пізно усвідомив, що, взявши Москву, сам себе загнав у пастку.

Здається усвідомлення того, що вони у пастці поступово починає приходити і до штурмовиків будинку з левами. 

Спершу все виглядало майже ідеально. Створили Народну раду. Людей мобілізовували будівництвом барикад, створенням медпункту та харчоблоку, організацією охорони. Лякали нічними штурмами. Та коли революційний хміль з голів простих людей на морозі швидко вивітрився, йому на зміну прийшло жорстоке розуміння того, що нічого не змінилося. 

Папієв продовжує керувати областю,  хоч і з іншого приміщення. Будівлю ОДА ніхто не збирається штурмувати. Народна рада реальної влади не має. А своїми, наскільки одіозними, настільки ж безглуздими рішеннями, вона відвертає від себе навіть своїх найбільш палких прихильників. Членів Партії Регіонів на стовпах ніхто вішати не збирається, а з ними, навпаки, спробують домовлятися.  

Тому не дивно, що рівень революційної зацікавленості буковинців впав нижче плінтуса. Тобто, не те щоб люди не хотіли змін. Хочуть. Але починають розуміти, хто ж саме пообіцяв їм ці зміни… Мунтян, Мельничук, Бурбак теж починають думати, та й навіть усвідомлювати, що їхні пустопорожні балачки про народну революцію та можливі провокації вже не діють. А люди не будуть довго терпіти лузерів, які граються в політику. Тож, потрібна була дія. 

 І вона сталася. Значить таки була потрібна))) Я абсолютно не здивувався, коли сьогодні вранці прочитав повідомлення про вибух біля ОДА. Так званих провокаторів-піротехніків, звісно не знайшли. Бо не шукали. Але  з’явився привід знову закликати людей на оборону будинку з левами від  загрози(?). Досить таки ефемерної. Кому потрібні пригоди? Кому потрібний вереск революційних ЗМІ? Хочуть дочекатися… і дочекаються, коли самі, з винуватими посмішками, з героїчними поясненнями – самі підуть з будівлі ОДА. Невже незрозуміло? Ніхто не штурмуватиме! Задоволення немає штурмувати. Чекають, коли самі…самі підуть.  Невже навіть такі прості речі незрозумілі? Тому що циркова вистава не може тривати вічно. Якою б цікавою не була. А тім більше, якщо вистава бездарна. Глядач втомлюється дивитися на клоунів. Вже не смішно ж. Нудно вже. 

Опинившись у пастці власних політичних амбіцій, лідери Народної ради робитимуть все, аби утримання ними будівлі ОДА дало їм можливість урвати хоча б якісь владні повноваження на теренах краю. Але що, власне, може дати просте утримання будівлі?Окрім кримінальних наслідків. Чи додасть це легітимності Народній раді? Чb скасує попередні вибори, які визнані міжнародними інституціями? Чи зробить цікавими пропозиції гоп-кампанії з назвою Народна рада для депутатської більшості? Чи визнає хтось колись Народну раду відповідною закондавству України?  Так от, до уроків історії. Великий  Наполеон теж думав, що його присутність у Москві змусить піти на підписання мирної угоди. А він був великим. У підсумку йому довелося тікати. Тому що взяв не своє.  І виглядало це жалюгідно.

Тож не здивуюся, коли наші «народники» покидатимуть будинок з левами, ті, хто заради них його захоплював, їм же й влаштують коридор ганьби. І ще. Це таки схоже на пастку…