Володимир Єшкілєв: найцікавіше відбувається на периферії революції

Оригінальну статтю відомого літератора і політолога Володимира Єшкілєва щодо актуальних подій в країні опублікували  у Інтернет-виданні ” Фіртка” .  Переопубліковуємо частину тексту:

Структурно революція нагадує молоду зірку: розжарене світило у центрі і пиловий диск навколо нього. З цього пилового диску в майбутньому сформуються планети, астероїди, комети.

В політиці, як і в астрономії, уся увага прикута до центру. Там рушення і світло, там фонтанують плазма любові і протуберанці ненависті, формуються згромадження і біографії, спалахують і гаснуть харизми. Набагато менше уваги приділяють «пиловому диску». А, тим не менш, там відбуваються цікаві речі. Дуже цікаві речі.

Там царює превелика двіжуха проектів, ідей, грошей та приватизацій. Там також повно спалахів і згасань. Не таких яскравих, як у центрі, мало помітних широкій публіці, зате не менш доленосних. Мудрі люди вважають, що майбутнє країни на дев’ять десятих формується саме у «пиловому диску».

Це твердження можна оспорити, але факти говорять за себе. У 1991 році, поки революційні романтики завзято демонтували СРСР та мріяли на кухнях про майбутнє царство свободи, непомітні добродії почали скуповувати заводи та інші об’єкти інфраструктури. Їх прізвища не прикрашали газетних шпальт, а невиразні обличчя не попадали у зомбоящик. В ті буремні роки вони були незримими та безіменними героями «пилового диску».

Через п’ять років більшість революціонерів-романтиків опинилась у дупі, а непомітні «пилові» добродії перетворились на істинних хазяїв України. Деякі з них стали олігархами. Маю переконання, що ця ситуація є архетипною, себто вона повторювалась (у 2004 році) і буде повторюватись ще. Майдани, як революційні центри, можуть проіснувати ще тижні і місяці, але рано чи пізно вони розійдуться.
Судячи з усього, системних (антисистемних) наслідків революції ми ніколи не дочекаємось. Навіть популярне в масах (й доволі безневинне, як для наслідків революційного процесу) гасло люстрації вже викликає бурхливу алергічну реакцію в тих, хто – за прогнозами – може зайняти владні крісла в «пострегіональній» Україні (або, не дай Боже, в кількох «українах»). Що вже й казати про можливість глибших змін. Отже, коли розсіється дим від запалених шин, а комунальні служби розберуть барикади, ми побачимо не нову реальність, а лише нову конфігурацію «пилового диску».

Спробуємо її спрогнозувати.

В іноземних експертних колах окреслюють наступні тенденції, що окреслились за кулісами революційної сцени:

1) «Проблемність» України набула нової геополітичної ваги. Україна може стати каталізатором (щоби не сказати «детонатором») низки мало прогнозованих і погано контрольованих процесів у Європі, Чорноморському регіоні і Росії;

2) Міжнародна позиція України, яка вже півтора десятиліття виглядала стабільною, перетворюється на дрейфуючу. Україна входить у довгу смугу «перманентного керованого хаосу», який у найближчі роки проявиться у низці системних, кластерних та галузевих революцій, контрреволюцій, квазіреволюцій та фейк-революцій. В принципі, барикади можна й не розбирати. Дрейф в бік Європи стає «підсумковим вектором», що не виключає формування у «пиловому диску» різноманітних проміжних векторів;

3) Український олігархат, який останні 20 років був справжнім правителем нашої держави, тепер повністю дискредитований в очах світової економічної спільноти (не кажучи вже про спільноти політичні та інтелектуальні). Дискредитований настільки, що в дуже серйозних колах сформована думка про те, що люди, які довели Україну до катастрофи, не достойні своїх (сумнівно зароблених) бізнес-імперій. Зроблені навіть натяки на те, що світовий імператив недоторканості приватної власності не стосується майна та активів деяких яскравих представників вітчизняного великого бізнесу. Ця радикальна думка поки що не превалює і не акцентується (використовується здебільшого у конференційному обігу), але матиме надзвичайно велике значення для середньострокової перспективи;

4) «Розпродажа» України вступила у завершальну стадію. На днях Фонд держмайна анонсував продаж пакетів акцій Одеського припортового заводу, «Турбоатому», «Азовмашу», «Сумхімпрому». Всього у 2014 році плановано приватизувати об’єктів на суму у 2,2 млрд. доларів. Ще грандіознішими можуть стати продажі приватних українських компаній та банків. Ходять чутки, що в руки іноземців може потрапити навіть такий стрижневий елемент фінансової системи України як «ПриватБанк». Плануються до продажу також мільйони гектарів землі та низка інвестиційних «тем», вартість яких обраховується десятками мільярдів доларів;

(цілий текст ви можете прочитати на ” Фіртка“)