Максим Бурбак визначив спрямування тролингу

Ось така вона вся наша “опозиція”. Далі сварок та розборок, хто найопозийніший, справа не йде. Просрали 2004 рік і цей просруть. Бо особисті амбіції переважають над усе.

Поки бурбаки з Федоруком,та Ренжуком розкрадали місто-ми пахали за копійки .Тепер вони прикрили свої сраки депутатськими мандатами,а людей штовхаєте на барикади .Поки така свиня схудне,більшість Українців сдохне!

Нема що їхати на ті” мирні майдани”, більше 200 поранених. Ця трійка не може впоратися з майданом,
а не те що з Україною. Вони отримують великі гроші
а ми болячки.

Ці закони вже давно діють в багатьох країнах Європи
і США. За спонтанні мітінги, за маски, за шарфи на лицях, за захват будівель – великі штрафи та тюремні терміни .Наприклад , в Англії “…если 12 или более лиц применяют или угрожают применить насилие в отношении других лиц или
собственности общественного пользования- то это
организация общественного беспорядка, наказание
до 10 ЛЕТ ТЮРЬМЫ. “

Щось я не розумію , вони що тримають нас за 3 сорт. У них ці закони працюють багато років. Це
не заважає їм працювати і мирно жити.
У НАС ПРИЙНЯЛИ – ЦЕ ДИКТАТУРА, У НИХ ПРИЙНЯЛИ-
ЦЕ ДЕМОКРАТІЯ. ЯКІСЬ ЛУКАВІ,

На Землі, останнім часом зявилася нова раса майданоіди яка намагається переробити сучасний світ починаючи з України.
Але за чужі гроші, які поступають до них від вселяких зарубіжних фондів. Замайданені майданоіди відучилися працювати, а більше галасують, розмахуючи різними простирадлами які у цівілізованих людей називаються прапором. Не вирівши власних проблем на місцях проживання, не вдосконаливши систему самоврядування за місцем проживання, майданоїди різних мастей зібралися з усієї України для того щоб до кінця знеславити свою державу перед усім світом, що їм вже вдалося. Адже такого безкультурря, яке сьогодні проходить в ценртрі міста Київа, нрезручно якось назвати його столицею. Адже головні місця своєї країни звичайні люди поважають, а манданоїди за собою і перед собою все знищують. Укази, які прийняті Урядом до виконання справедливі. Адже такої розпусти яка стала завдяки манданоїдам на Україні взагалі не було. І це в рік 200-річчя Тараса Григоровича Шевчекенка, який ще тоді попереджав:”…Да и в самом деле если хорошенько разсудить, если мы из-за презренного серебреника надругаемся над священными преданиями старины, что же тогда из нас будет? А выйдет какой-нибудь француз или, чего боже сохрани куцый немец, а о типе , или, так сказать, о физиономии национальной, и помину не будет. А по-моему,нация без своей собственной, ей только принадлежащей, характеризующей черты похожа просто на кисель, и самый безвкусный кисель.”. І ще:-“…От берегов Дона до кремнистых берегов быстротекущего Днестра
одна почва земли, одна речь, один быт, одна физиономия народа, даже песни одни и те же. Как одной матери дети. А минувшая жизнь этой кучки задумчивых детей великой славянской семьи не одинакова. …Что же говорят пытливому потомку эти частые темные могилы на берегах Днепра и грандиозные руины дворцов и замков на берегах Днестра? Они говорят о рабстве и свободе. Бедная малосильная Волынь и Подолия, она охраняла своих распинателей в неприступных замках и роскошных палатах. А моя прекрасная, могучая, вольнолюбивая Украина туго начиняла своим вольным и вражьим трупом неисчеслимые огромные курганы.
Она своей славы на п о т а л у не давала, ворога-деспота под ноги топтала, и, свободная , нерастленная, умирала. Вот что значат могилы и руины. Не напрасно грустны и унылы наши песни, задумчивые земляки мои.Их сложила свобода, а пела тяжкая одинокая неволя…”
Тож хто ми такі, які одержали в спадок, могутню, незалежну подаровану державу, і за ці роки, так званої незалежності, всі разом, в той чи іншій спосіб розікрали свою Україноньку, звинувачуючи в цому іншіх. Тож до вас ще одне слово нашого Великого Тараса:- “…О мои милые и непорочные земляки мои ! Еслибы и материальным добром вы были так богаты, как нравственной сердечной прелестью, вы были бы счастливейший народ в мире! Но увы! Земля наша как рай, как сад насажденный рукою бога-человекалюбца.А вы только безвозмездные работники в том плодоносном, роскошном саду. Вы Лазари убогие, питающиеся падающими крупицами от роскошной трапезы ваших прожорливых ненасытных братий…” Всі ці слова нашого Тараса Григоровича я знайшов у четвертому томі пятитомнику зібрання нашого велета. Читайте і навчайтесь! А завершити нашу розмову хочу словами ще одного Великого українця ОлександраДовженка :-
!…Хто глитнув горя з повної чаші так, як упиваються ним на Україні? Ніхто.І коли подумати, то в минулих віках ніхто не рівнявся з нами, киянами,у пригодах страшних і в народному лиху…” А тепер останнє слово до майданоїдів, ще одного великого украінця І.Франкао, з його з його відкритого листа до галицьких студентів написаного ще у 1905 році! “… Ми мусимо навчитися чути себе українцями – не галицькими, не буковинськими, а українцями без офіційних кордонів…”
А сьогодні це моє: Плаче стогне Україна – наче ранена,
ні, не ранена вона замайданена. Тож до праці українці а не до майданного розбишатсьтва. Віктор Обдуленко

Для них нет ничего святого – ни Родины, ни красоты
Киева, ни памятников , ни здоровья – всё продали за деньги. Это за 20 лет Украина вырастила новое
на земле племя майданоидов. Несчастная страна.

Довганыча И Бешлея на нары.

Поляка на хер