Політичний буковинський ринг. “Моралісти” проти “бидла”

            Автор: Андрій Струм з додатками Сергія Воронцова

  Найцікавіші наслідки завжди у розмов про високоморальність та високі ідеали. Ми пам’ятаємо, як про це любив говрити Ющенко, який немов атракціон показував свої бездоганно чисті бухгалтерські руки. Він же, до речі, через півроку свого президентства став своєрідною жертвою своїх розмов про високоморальність, коли його сина звинуватили у тому, що той пересувається по Київу в елітному авто незбагненної ціни. Тоді Президент порадив щось ткнути у «морду» журналісту. Але мало хто оцінив цей пасаж. Лише через кілька років наступило цілковите розчарування у високоморальності Ющенка. Зараз лінивий не закине йому цілковиту відсутність цієї моралі. Так що розмови про високі ідеали небезпечні. Життя їх не любить. А може й Бог таких розмов не любить.

.   Але розмови про мораль сміливо ведуться. Прикметно, що у нас лідером таких розмов є газета « Час». Але, власне, ми не про це.  Варто любити цирк.  Просто наслідки розмов про високоморальність вже не забарилися.   Це цілий ланцюг подій. 

 З цих подій витікає, що високоморальним людям можна все, а неморальним – нічого. Це українське відкриття!!!)) Тому що раніше вважалося навпаки.   Почснемо однако, здалеку. Гучним став випадок  побиття Юрія Луценка. Його хтось вдарив з колишніх підлеглих, прич ому сильно,  але що цьому передувало – варто подивитися. Відео:

 Вибачимося за назву відео. Не ми його ставили))) І продовжимо.Негарно бити людину, колишнього міністра по обличчю, але якщо ми зараз вийдемо на вулицю і почнемо когось називати підарасами від того, що ми є дуже високоморальними, то через кілька хвилин ми досягнемо ще кращих результатів, аніж Луценко. Я не буду казати, про те, що думали беркутівці ( а вони, між іншим, думають). Чи думали вони про те, що треба негайно перейти на бік Луценка, чи про те, що мають справу з неадекватними людьми? Це вирішуватиме вам, шановні читачі.  Вас би це спонукало, ви б відчули повагу до колишнього міністра? Давайте уявімо, що про підарасів кричав би теперішній міністр Захарченко. Або якийсь інший регіонал. Якою була б реакція? Думаю, приголомшуючою. Тобто Луценко можна те, що не можна Захарченку. Чому? Через його високоморальність.

  І так багато чого відбувається – на нерві, на неадекваті. Влада колишня(себто теперішня опозиція), як була, погодьтеся, достатньо крадькуватою, навіть вишукано злодійкуватою – пише листи о моральності владі теперішній. Дехто із захопленням читає. Вірять люди. Очі готові відряпати за цю віру.  

 Нещодавно сайт розмістив відео, де на водія авто накинулася охорона Майдану. Те що ми розмістили це, навіть вразило відомих інтелектуалів зі Львову. Вони були вражені: чого ми прискіпуємося. Навіщо нам ці дрібниці про Майдан. Це ж випадкова ситуація. Так, випадкова. Не випадкове інше.  

Для тих хто не бачив, перепощуємо:
.

Невипадковий мотив поведінки. Чому охоронці так поводилися?  Власне, від того ж відчуття, що водій авто задалегідь бидло і підарас, оскільки їм заважає ( а він, до речі, виявився прихильником Майдану). І можна робити що завгодно. Можна кричати, що водій п’яний, хоча він очевидно був тверезий, можна, побивши його ногами, кричати йому «Ганьба».  А чому вони думають, що це можна? Тому що високоморальні.  Це від відчуття високої мети. І вони не особливі – ці охоронці. До речі знов пограємо у перевертнів. Уявіть, що це ж саме б зробили антимайданівці щодо якогось водія. Як би по-іншому воно все сприймалося))) 

Можна сказати, що Луценко був на підйомі, можливо напідпитку. І це його вибачає.  Що охорону Майдану складають різні  за рівнем люди.  Але це загальна пошесть. Яка йде від високоморальності. Нещодавно було надруковано ессе інтелегентнішої людини, буковинця Олександра Бойченка.  Це ж не охорона Майдану. Цитата:

«….принципова різниця між Заходом і Сходом є. І полягає вона в тому, що східні скоти мають у своєму розпорядженні незрівнянно більшу кількість рабів, ніж західні. Бути ж рабом скота – це, як на мій смак, ще гірше, ніж бути скотом. Скільки там осіб вийшло у Донецьку на протести? Триста? Триста на мільйонне місто? Еге ж, Донбас нікто нє ставіл на колєні і хулі, як то кажуть, не ясно? Принциповий, слід визнати, народ – ці донбасяни. Майже як орвелівські вівці. Куди верховний кабан поверне своє рило, туди й правильно».

 Можливо Майдан це надихає. А як ще поводитися  з цими донбасянами? Тільки так, – жорстко, вони ж задалегідь бидло. Право на сильні вирази літератор отримує через  свою високоморальність.  Але давайте уявімо ситуацію навпаки. Ви читаєте російськомовного відомого літератора із Сходу, який пише щось подібне про скотів із Заходу. Так легко можете відчути, що відчувають на Сході. Тільки не треба цього анекдоту: “а нас за що…”.А Бойченко, між іншим, може помилитися, хоча істина здається такою очевидною. Помилитися, як не у меті, так у засобах. Та й запропонований цим автором поділ України на дві країни може вартувати реальної  крові і безповоротних жертв, у порівнянні з якими будь-яка витівка Януковича буде здаватися дрібничкою.

Але загалом ми про те, що в такій ситуації переплутати можна «моралістів» і «бидло». Особливо, якщо ти не у маленьких Чернівцях живеш, де все усім зрозуміло, а, скажімо, у далекий мільйонній Одесі. А це вже електоральні наслідки.  Тому що так виходить, що «моралісти» не стримують матюків, ніг і рук, і не соромляться методів, і екстремістських пропозицій(як і влада, втім). Невже опозиція думає, що це робить їх сильнішими. Що це приваблює серця людей?) 

А «бидло», проти якого воює високоморальна опозиція, особливо на місцях, чомусь  стримане, і як не ввічливе, то матюків собі не дозволяє, гучних заяв не робить. Справді, не переплутати б. Хто «бидло», а хто «моралісти».  Не розумієш, хто де на цьому політичному ринзі? По трусах їх розрізняти, чи що?