Чернівецьке телебачення. Чого боятися?

Автор: Святослав Вишинський

У 2013 р. чернівецький медіа-ринок було добряче перекроєно, з’явились нові гравці, змістились впливи.   

Найпомітніші для пересічних чернівчан зміни відбулись у сфері візуальної журналістики, яка є традиційно найдоступнішою і найвпливовішою. Протягом 2013 р. Чернівці активно освоювали цифрове мовлення і, з перемінним успіхом, Інтернет-телебачення. З’явився новий телеканал – «Чернівецький промінь», якому під керівництвом Єгора Подкидишева вдалося в найкоротші терміни зібрати професійну команду і включитись в інформаційний простір регіону, добившись якісної картинки і створюючи оригінальний продукт. Спершу – новини, далі – власні телепроекти. 

В кулуарах проект пов’язують з групою впливу «Рідне місто», що помітно відображається на редакційній політиці – особливо після нещодавньої зміни керівництва. Випуски «Новин міста» не бувають критичними до особи Віталія Михайлішина – зате чи не єдині в Чернівцях дозволяють собі критику на адресу опозиції. Що, враховуючи кураторство над каналом Сергія Осачука – радника в.о. міського голови– не здається надто дивним. І хоча аудиторія цифрового телебачення нині відносно невелика – в перспективі вона зростатиме, тож починання у цій сфері є перспективною політичною інвестицією. Другий регіональний цифровий канал «Місто», також афілійований з цією групою, повноцінно так і не запрацював – не виключено, що проект активізується перед виборами. 

У площині ефірного мовлення відбулось два великі перевороти, пов’язані з телеканалом ТВА. В першій половині року нинішнім власникам з ВО «Батьківщина» (по факту – нардепу Андрію Пишному, формально – його дружині Людмилі Пишній) вдалось відсторонити Василя Забродського від виконання обов’язків гендиректора каналу. Що одразу відобразилось і на характері висвітлення подій – спершу з ефіру зникла критика опозиційних політиків, а після нетривалого періоду нейтралітету влітку 2013 р. – канал ступив на стежку війни з владою. Що, зі свого боку, підігрівалось і скандальними інцидентами з пожежами і тиском з боку Нацради з питань телебачення і радіомовлення, в чому багатьом бачилось певне політичне замовлення. Як наслідок, у результаті знайдених порушень перший приватний український телеканал наприкінці листопада втратив ліцензію на мовлення. Проект, однак, не розформовано, ТВА з відносним ефектом мовить в Інтернеті і планує включення в пакети місцевих кабельних мереж. 

В цілому варто відзначити зростання якості як зображення, так і програмних продуктів місцевих телепроектів – лідером на цьому полі залишається ТВА, якому вдалось у короткі терміни створити доволі цікаві соціально-орієнтовані програми. З іншого боку, політична ангажованість є тим фактором, що в більшості випадків «мінує» і врешті «підриває» позитивні громадські починання. Втім, набагато важливішим висновком із досвіду ТВА і ЧП є те, що при правильному адмініструванні і стабільному фінансуванні в межах міста і регіону цілком реально «з нуля» – з новою командою, новим обладнанням і базуванням – створити передовий телевізійний продукт. Який, однак, необов’язково буде належно оцінений глядачем, смаки якого на Буковині досі на рівні «контор» 1990-их – у силу як вікових особливостей, так і того, що молодь надає перевагу Інтернету і теленовацій просто не помічає. 

Креативне мислення плюс нове, більш доступне сьогодні, технічне обладнання, продемонстрували, що телебачення можна ефективно робити «знизу». Протягом 2013 р. на «YouTube» «засвітився» проект Ліни Ільніцької «ShowTime», котрий пізніше мігрував в ефір ТРК «Чернівці» – та активізувався скандальний «Факт Off», команда якого у 2012 р. співпрацювала з депутатом Чернівецької обласної ради Віталієм Ткачуком. Сотні й тисячі переглядів їхніх розважальних випусків на «YouTube» у порівнянні з десятками і, в кращому випадку, сотнями переглядів новинарних сюжетів значно відоміших чернівецьких телеканалів – показник того, що ефірні проекти стрімко втрачають молодих глядачів, які не тільки не вмикають класичні телеприймачі, але й не цікавляться суспільно-політичними процесами в місті, надаючи перевагу легким і красивим картинкам. 

Що, однак, не означає відсутності зацікавлення з боку політичних кіл – прикладово, амбіції зайнятись Інтернет-телебаченням ще на поч. 2013 р. виявляв проект «Це Чернівці, крихітко!» За нашою інформацією, його керівник Олег Жижиян розраховував у цьому на підтримку підприємця і депутата обласної ради від Партії регіонів Юрія Кушніра. Поява ж у виборчий період на сторінках їхнього «неполітичного» журналу позиціонувальної статті Андрія Білогорки підтверджує той факт, що в Чернівцях бізнес і політика волею-неволею нероздільні. І, вірогідно, будуть такими не лише на друкованих шпальтах, але й у Мережі та теле- і радіо-ефірі. 

До очевидних недопрацювань чернівецьких телепроектів варто віднести те, що більшість із них не мають адекватних часу веб-сайтів, що є одним із факторів їхнього відставання в мережі Інтернет. З іншого боку, більшість новинарних проектів у 2013 р. пройшли на «YouTube»– серед них навіть найконсервативніша ТРК «Буковина». Хоча подекуди цей рух більше нагадує броунівський – прикладово, канал ТВА має аж декілька підписок, відтак необізнаний глядач практично не має шансів отримувати повний відео-контент через Інтернет, позаяк програми публікуються спорадично то на одній, то на іншій сторінці без якої-небудь послідовності. Аналогічна ситуація на «Чернівецькому промені», який уперто не видає власні новини в Інтернет-мережу, чим, зрештою, обмежує і свій політичний вплив. Розмови про можливий ребрендинг, які супроводжують ЧП від часу його заснування, в цьому навряд чи слугують виправданням. 

Показовою тенденцією 2013 р. стали експерименти у сфері Інтернет-телебачення – хоча більшість із них не можна вважати вдалими. У програмному секторі це випуски редактора газети «Час» Петра Кобевка «Щоденно про злободенне», мої власні експерименти у форматі «Тиждень. P.S.» на «Чернівці TV», а також спроби проведення online-марафонів – «#2 роки», ініційованого блогером Миколою Костиняном у березні, і «Virna розмова наживо» з журналісткою газети «Час» Надією Вірною – в грудні. Більшість цих починань розбиваються як об недостатній розвиток Інтернет-культури в Чернівцях у цілому, так і об вагомі технічні недопрацювання, які не дозволили творцям добитись якісної картинки – а почасти і цікавого наповнення. 

На даний момент належить констатувати, що online-трансляції в регіоні нерентабельні і неефективні, що добре усвідомлюють, але не втрачають надії їхні ключові оператори – «CHV.TV» (в минулому «Чернівці TV») і «Буковинське бачення» (в минулому «Буковина TV»). Обидва проекти пройшли через кілька ребрендингів, а «CHV.TV» – і через повне оновлення персоналу, проте якого-небудь суттєвого успіху в аудиторії не здобули. Зокрема, визначально грантовий «Чернівці TV», пізніше підхоплений Інтернет-провайдером «LANGate» та ефірним ТРК «Чернівці», у 2013 р. устиг пройти через руки двох менеджерів – Арсенія Анциперова з «Буковинської партнерської агенції» і Мирослава Шевчука з ТРК «Буковина» – а з ними і зазнати замін колективу. Остання – дещо привела в порядок хаотичні експерименти проекту, але кадрові ротації, за відсутності чіткого плану і системного фінансування, так і не наблизили ефірний за духом канал до реалій Інтернету. 

Незаповненою протягом 2013 р. залишилась і ніша відео-колекторів – її функцію нині частково виконує відповідний розділ сайту «Буковинська правда», а також спеціалізований ресурс «ВКадрі», який стартував рік тому і працює як відкритий архів, ретранслюючи регіональні відео-інформери для «материнських» проектів – новинарного сервісу «Стрічка» і блогосфери «ВКурсі». Будучи спадкоємцем першого чернівецького веб-каналу «ВТемі», він, з усією вірогідністю, стане платформою нового телевізійного проекту. Все це в комплексі дозволяє очікувати в наступному році нових ідей та нових маркетингових і технічних рішень, адже, як демонструє дійсний стан речей – у телебаченні старого міста все ще не так багато нового.