(Медійний скандал. Продовження) Галиць про чиряки, Кобевко про тривогу за майбутнє, а Каспрук чомусь про Федорука ,

Скандал навколо медіа – річ тонка. Багатьох знаєш безпосередньо.  Деяких знаєш близько і просто любиш. Тож якось коментувати не хочеться. Але випустити подію, мабуть теж було б неправильним.  Не наважуємося коментувати. А якщо раптом вирішимо і прокоментуємо, то це має бути неочікуваним) Але з’явилося багато коментарів депутатів, посадовців, журналістів.   Пропонуємо їх:

Георгій Галиць. Про чиряки

Цей чиряк мав колись луснути і наповнити довкілля смородом. У нашому стрімко деградуючому суспільстві акули пера стали піонерами морального розкладання. Вони самочинно привласнили собі функції прокурорів, суддів, а часом і катів. Є таке визначення – інформаційне кіллерство. Хоча, як засвідчують, “плівки Довганича”, оприлюдненні вчора в Інтернеті, впору досліджувати тіньовий ринок журналістики, який давно перевищує її офіційні бюджети.
Не збираюся займатися моралізаторством і ганьбити співрозмовників Віктора Довганича на його записах. Нехай цим займається журналістська організація Георгія Георгійовича Тирона чи створена влітку (в акурат для цькування автора цих рядків) незалежна медіа-профспілка, куди, здається, і входять усі фігуранти нинішнього баксогейту. Пам’ятається, після моєї публічної оцінки стану буковинської журналістики, так би мовити, нижче плінтуса ображені колеги почали продукувати звернення до прокуратур різних рівнів з вимогою притягнути мене до кримінальної відповідальності.
Якби я сьогодні вчиняв аналогічно, то мав би задати правоохоронцям кілька питань, які природньо виникають після перегляду записів розмов Довганича з Петром Кобевком і Сергієм Зарайським. Скажімо, чи оприбуткували співрозмовники Віктора Довганича отриману готівку за “мочилово” губернатора в касах своїх ЗМІ? Як розцінювати законність походження таких доходів? Який обсяг фінансування такого походження пройшов з початку нинішнього року через редакції місцевих ЗМІ? Чи відсутнє тут ухилення від сплати податків?
P.S. Прочитав щойно повне і щире каяття Петра Кобевка за допущену “помилку”. Аби остаточно полегшити обтяжене сумління Петра Дмитровича, пропоную йому самостійно задати ці питання тим, хто має дати на них компетентну відповідь. Сподіваюся, літні зразки звернень до прокуратур усіх рівнів по мені в редакції “Часу” збереглися.

Петро Кобевко. Про тривогу

Зараз весь інтернет зірвала новина про те, що Віктор Довганич розвінчав засоби масової інформації області, які не на службі у влади. Він записував розмови з журналістами, провокуючи їх на ті чи інші теми.

На жаль, на його нехитрий трюк попався і я. Наперед знаючи, що газета «Час» і я особисто вже давно веду тему конфліктів у обласній партії регіонів, де вже є три центри впливу – первинні, вторинні та регіонали, що наближені до партії «Рідне місто», Віктор Довганич запропонував свої послуги у наданні інформації та провокативних питань губернатору з цього приводу. Таємно записуючи розмову зі мною, він десятки разів говорив про якусь оплату за цю роботу, незважаючи на мої заперечення, що я й так висвітлюю цю тему.

Він був добре поінформований про фінансовий стан газети, яка ледь виживає у ці нелегкі часи. Більше того, під час бесіди проговорився, що знає про це з моїх телефонних розмов. Звідки він прослуховував мої телефони? І хто ще продовжує їх слухати? Для чого це їм? На ці питання поки що відповіді я не маю. Тож, Довганич запропонував фінансову допомогу газеті.

Мені прикро з того, що я не зумів вчасно розгадати провокації Довганича, хоча зараз добре усвідомлюю, що вся ця «операція» розроблялась і велась більше двох тижнів. На неї витрачено багато зусиль, ресурсів і часу. Мета її зрозуміла: дискредитувати мене й газету «Час», аби в області не було кому казати правду про діяльність цієї влади.

Беручи повну відповідальність за помилку на себе, прошу читачів, користувачів інтернету, соціальних мереж не переносити негатив на когось із членів нашої редакції та на саму газету.

З великою тривогою дивлюсь у майбутнє – ця влада спроможна на все. І вона буде сильною доти, поки ми будемо слабкими з усіх боків – і політично, і фінансово. І влада також буде сильною, поки її підтримують довганичі. На жаль, їх ще багато.

 Олексій Каспрук. Про Федорука 

Весь вчорашній вечір та півночі всі чернівецькі громадські активісти, політики, блогери та журналісти ретельно аналізували – коли і що вони говорили Віктору Довганічу.

Можливо когось здивував вчинок відомого «громадського діяча», мене власне кажучи не дуже. В кожного з нас є своя особиста репутація.

Але хочу поговорити не про Віктора. А про декілька дуже важливих для міста моментів. По перше, громадськість міста має подякувати Віктору Довганічу за викриття схем роботи передвиборчого штабу Михайлішина в минулому році.

Я ніколи не сумнівався, що замовна «чорнуха» проти Федорука та опозиції була оплачена «хазяєвами» Михайлішина. Але тільки зараз, завдяки Довганічу, це підтверджено документально! Враховуючи деталі опублікованої ним частини звіту, мова йде про мільйони гривень використаних на оплату замовних матеріалів у багатьох ЗМІ, легко повірити і в те, що мільйони йшли і на прямий підкуп виборців.

Процитую: «Як повідомив журналістам довірена особа Михайлішина Ростислав Білик: «Кандидат у народні депутати по виборчому округу №201 (місто Чернівці) Віталій Михайлішин витратив на передвиборчу агітацію 450 тисяч гривень»». Але ж Довганич доводить документами, що тількі на сайт Букінфо Михайлішин витратив майже 100 тисяч гривень. А сайт – це крапля в морі похвальби «очильника» та замовного бруду проти Федорука, яке виливалося тоді на голови чернівчан.

До речі, звіт про використання свого виборчого фонду Михайлішин, всупереч закону, так і не подав (документ додаю). Але це і зрозуміло, якщо відчитатись за такий фонд – то пряма дорога не в парламент, а в буцегарню.

Дозволю собі уникнути «журналістського» питання, переконаний, що в своєму «цеху» вони самі мають розбиратись. Тим більше всі знають, що вибори для представників ЗМІ це «жнива». Класична ситуація: є інфопривід – напишуть про тебе і покажуть, не можеш зробити щось цікаве – плати. Сказане журналістом хтось прочитає, хтось ні, хтось повірить, хтось не повірить. Тим більше чернівчани, чітко дали зрозуміти, що можуть «відділяти зерна від полови» і «блискучою посмішкою» з «бігмордів» їх не задуриш.

Мені цікавіше розібратися з чиновниками. Як на мене, набагато страшніше, коли чиновник оперує на виборах готівковими мільйонами. Це означає, що їх треба в когось узяти, а потім назад віддати. А щоби віддати – треба звідкілясь взяти. Звідки мав віддавати кошти невідбувшийся нардеп Михайлішин? Із зарплати? Не смішно…

Шлях тільки один! За інформацію про те, який «Михайлішин хороший» і який «Федорук поганий» було заплачено грошима, що взяли в кишенях чернівчан. Чернівчан, які продовжують і сьогодні втрачати землю, гроші, майно громади.

Якщо не зрозуміло, про що говорю, то я перефразую: замість доріг, медобладнання, басейнів, ліків – замовні статті, листівки, гречка та «бігморди»!

По друге. Цей випадок з Довганічем чітко підтверджує, що влада піде на будь-які провокації , «прослушку», «підглядку», «чорнуху». Не знайдуть? То підроблять, змонтують, підкинуть. Несанкціоновані дії, порушення закону, як і сьогодні – легко!. Дуже висока ціна програшу на виборах для нинішніх «смотрящих» та «очильників», в прямому та переносному сенсі.