Буковинські правохоронці вирішили випробувати, як підозрюваний переносить морози

Пан Буднік нині веде безкоштовні курси іноземних мов у буковинському благодійному товаристві та проводить час, прогулюючись Чернівцями. Каже, що свіже повітря, яке він так любив, не здається вже йому таким приємним. Що занадто, то не здраво. 

Кілька тижнів тому на «Чернівці таймс» з’явилася стаття«Буковинськи силовики зробили з підозрюваного бомжа», її передрукували кілька дружніх сайтів та з’явилися сюжети на телебаченні.

Нагадаємо історію. Громадянин трьох країн (Росії, Ізраїлю та Румунії) Ігор Буднік шість місяців (тепер вже сім) у Чернівцях не з своєї волі. За його словами, він віз частину своєї приватної колекції монет та паперових банкнот додому у Бухарест, оскільки захоплюється нумізматикою і є членом кількох нумізматичних товариств. На кордоні із Румунією   його затримали буковинські митники  на дві доби і проти нього відкрито кримінальне впровадження. Потім справу передали до суду.  Ну, і якби, що до цього мають журналісти? Хай суд розбирається. Якби не одне але…

Вже кілька тижнів Ігор Буднік не має даху над головою. Гроші ж не безкінечні, а влаштуватися тут на роботу йому проблематично, хоча б тому, що  він не має паспорту(який конфіскували).  На початку жовтня минув термін, який відведений у таких випадках(півроку) для того, щоб остаточно розібратися у справі. Однак, новим рішенням цей термін подовжено до грудня. А, нагадаємо, у грудні на вулиці холодно.

Це елегантний спосіб, звісно. Тут і до тюрми  можна попроситися. Втім, Ігор Буднік стверджує, що жодної культурної цінності вилучені у нього речі не мають. І, як не дивно, якраз в цьому вся проблема. Затягування ж справи – лишень спроба   силовиків уникнути відповідальності за те, що вони зламали життя громадянину іншої країни. Залишили його без роботи, грошей  і здоров’я (нещодавно він лікувався у  кардіодиспансері).  п. Будніка, який працював по контракту у Бухаресті лікарем, давно звільнили з роботи..  Зрозуміло, що як тільки п. Ігор потрапить до Бухареста, то має намір звернутися до суду відшкодуванням – моральним і матеріальним. Саме цього, за словами п. Будніка, бояться силовики, намагаючись подовжити справу якнайдовше.  Це, звісно, його версія. Можуть бути й інші. Однак, зауважимо, що невже для розгляду такої простої, здавалося б, справи –  потрібно стільки часу.

 І знов повернемося до погоди на Буковині у грудні. Холодно тут буває. А п. Буднік нагадаємо вже немає грошей на квартиру. Консульства за його словами не хочуть чинити тиск на судочинство української держави. З усіх міст,  які зустрічалися на життєвому шляху п. Будніка, Чернівці, це точно, запам’ятаються найдовше.