Заставнівська аномалія. Про неБожіх рабів

 На «Букньюс» з’явилася велика інформація щодо конфлікту громади села Погорілівка із священиком Ярославом Мурганом. Зокрема у виданні пишуть:

 «Стосунки з отцем Ярославом (Мурганом) церковна громада села Погорилівка Заставнівського району з’ясовує вже майже три  місяці. А почалося все з ревізії фінансової  діяльності настоятеля Святомиколаївського храму навесні цього року. Перевірку було проведено чи не вперше за понад двадцять років служіння священика в цьому селі.  Парафіяльні збори, до слова, так само не проводилися жодного разу.  Члени контрольно-ревізійної комісії зажадали від батюшки пояснити, на які потреби були використані значні суми з церковної каси. Проте відповіді, за їхніми словами, так і не дочекалися.  Громада нарікає також на завищені ціни, які священик встановив за справляння їхніх церковних  потреб: поховання, вінчання, хрещення. Зиновій Рудан запевняє, що священик також був помічений у побитті людей, а ще у вживанні ненормативної лексики на адресу дітей. Та ще й такої, якої вони ніколи не чули».   

 Але, власне, зацікавила не тільки ця скандальна інформація. А зовсім інший побічний збіг. Колись писав про те, як непристойно славословили Михайла Бойчука в заставнівських ЗМІ. Так ось, до прикладу, вітали майбутнього героя скандальних хронік у місцевій пресі:

«Випромінюючи велич та силу духу, енергію добра та справедливості – розумієте проблеми та болі, з якими звертаються до Вас люди, завжди допомагаєте їх вирішувати. То дай, Боже, сили та терпіння винести ношу лідерства, яка безпосередньо вже визначена та покладена Богом»

Через кілька місяців Мизайла Бойчука судили. І суд поставив бліду крапку на його кар’єрі.

  Тепер про збіг. А ось так, певний час тому писали про священика Погорілівка Ярослава (Мургана), який тепер у центрі скандальних подій. Це лише з одніє статті:

«Ініціатором і натхненником цієї богоугодної справи став настоятель Свято- Миколаївської церкви протоієрей Ярослав Мурган, розумна, щира, енергійна, віддана своїй справі людина»

 Чи:

«Його щире серце і сповнене оптимізму слово притягує до себе людей. Це дає йому змогу вирішувати як духовні, так і матеріальні проблеми»

Або:

Лунали ширі привітання, подяка усім тим, хто вклав свою частку і труди у ремонт храму, а особливо, духовному пастирю, отцю Ярославу, який керував усіма ремонтними справами».

 Але, що смішно, головне в цій статті не ці славослов’я, які личать хіба що мертвому. А підпис!!! У підписі значиться:Матеріал підготували протоієрей   Ярослав  Мурган та                                                                         р. Б. Тетяна    Тімош. Так це Мурган сам про себе пише? З цього виникає питання: чи Божі раби у Заставні? 

Наостанок.  Очевидно, тісна дружба між чиновниками і священиками, яка мала б позитивно вплинути на чиновників, судячи з усього, фатально вплинула на священиків. Те, в чому звинувачують Мургана,  схоже на звичайну для теперішньої України чиновницьку схему. Мені якось закинули( вже кілька статей писав про стан сучасної Церкви): чи не страшно мені критикувати Церкву  з огляду на  безкінечність поза життям, від якої я ніби сам відсторонююся. Але, коли дивишся на “непотрєбну” вже розкіш, яка перевищила міру, смішні, (саме смішні) черева постників, літературу невігласів, які продають у кіосках та розкладках храмів.    Хочеться у відповідь спитати: а вам не страшно?

 Сергій Воронцов

 Пост скріптум. І все це з глибокою повагою до почуттів, а, головне, прагнень віруючих